Не люблю я шмаркливі оповідки про любофф, але ось ця невеличка повість таки «зачепила» мене. Сама я дуже полюбляю паперові родинні пам’ятки: після смерті батька я забрала всі папери, що знайшла. А потім дома, в тиші, перебирала ті «привіти» з минулого. Були там і листи тата до батьків, коли він служив у армії. Були і свідоцтва про народження, одруження, освіту виписані на простому аркуші у клітинку. Було кілька документів з окупації, на яких стоять печатки із свастиками і бісерним почерком, чорнилом, німецькою та українською мовами написані довідки. Була і записка із концтабору від мого незнаного діда (рідного брата бабусі по татові) до його матері, написана на якомусь шматку цупкого паперу і хімічним олівцем, де вже майже нічого і не розбереш без допоміжних засобів… А скільки старих… Развернуть
Книжка дивна. Наче видається за любов те, що нею не було. Замаскований егоїзм.
Тема не нова, але цікава: брак уваги та як наслідок — ненависть до суб’єкта любові, ревнощі, бажання смерті іншій людині; трагічний випадок, який змінює ставлення з точністю до навпаки. Сильний страх традиційно з часом перетворено на звичку.
А суб’єкт любові росте, розвивається: у нього з’являються нові потреби, прагнення до пізнання світу. Й от із цим змиритися важко. Якщо спробувати втрутитися у природній процес, наслідки можуть бути фатальними. Втім, не завжди, навіть якщо це — смерть. Бо світ дарує таку людину, яка вміло підводить усе під містичний контекст і зміщує фокус уваги: це легко, особливо якщо характер смерті не визначено; тож, можна себе не картати, а почати ставати людиною. А над ціною того… Развернуть
Як добре ми, дівчата, себе знаємо? Усю цю біологію, усі ці складні хімічні процеси в організмі, всі ці причини мінливостей настрою? Я думаю, що більшість із нас знає про свій організм не так вже й багато – основи. У всякому разі, це твердження точно про мене.
Я відкривала цю книгу з бажанням поглибити знання про свій організм, а натомість отримала набагато більше, ніж відповіді на питання, що стосуються фізіології. Адже в книзі йдеться не так про критичні дні, як про жінку загалом: процеси в нашому організмі та ментальне здоров’я. Авторка розповідає про статеве дозрівання, фази циклу, зв'язок фізіологічних станів з психологічними, пмс та пмдр (дуже важка форма передменструального синдрому), стигматизацію та нівелювання жіночого болю, таблетки, сеанси психотерапії, тонкий зв'язок… Развернуть
Книга — сборник коротких историй про любовь к мужчине, детям, родине, к себе. Истории от Ольги Фреймут, Агаты Кристи, Фаины Раневской, Оскара Уальда, Леси Украинки, Ольги Кобылянской, Кейт Шопен, Юрия Винничука. Каждая история по своему особенная и чувственная. Любовь — это то светлоте чувство, которое наполняет человека и делаю жизнь счастливее, поэтому любите и будьте любимы!
Хочу розповісти про книгу, котру мені пощастило придбати у книгарні Буква. Це невелика за розміром, але досить ніжна за оформленням книга від видавництва Snowdrop Олі Фреймут. Особливість саме цієї книги - вона має офсетний папір ніжно-зеленого відтінку, з зеленим шрифтом, що досить незвично, але читається приємно.
Отже, сама книга має назву "Розлука навесні". Це один із романів Агати Крісті, котра писала під псевдонімом Мері Вестмакотт. Здавалося б, що за манера у деяких авторів використовувати псевдонім на своєму творчому шляху, і навіщо це взагалі потрібно? Але Агата Крісті, після успіху серії детективних романів, котрі були бестселлерами тих часів, вирішила, що такий психологічний роман сприйматимуть не надто добре. Це новий жанр, новий стиль, нова атмосфера. Можливо вона, як автор,… Развернуть
Книга стала огромным разочарованием. Задумка романа интересная, но воплощение крайне неудачное. Слог очень простой, характеры персонажей очень плохо раскрыты, а сам роман на 90% состоит из диалогов.
Це моя друга книга О.Фреймут. Насправді, я чекала на зовсім інший зміст, скоріше на список конкретних жорстких правил класичного етикету, яких має дотримуватись справжня леді. По факту, я отримала добірку цікавих порад з яскравими прикладами. Пані Фреймут наче подруга розповідає як треба себе вести, як реагувати на стрес, як одягатись, навіть як плакати. Ця книга - це проповідь успішної та самодостатньої жінки. Це аристократизм, елегантність та відчуття смаку в одному флаконі.
Мова. Для мене наявність полонізмів та відсутність русизмів велика радість. Авторка пише дуже легко, зрозуміло, жартує, іронізує та трохи глузує. Мені така форма написання імпонує. Якщо одним реченням, то "Етикет" - це 90 сторінок задоволення та дві години зафіксованої на обличчі посмішки.
Рекомендую цю книгу… Развернуть
Ольга Фреймут. Да-да-да, я купила и прочитала эту книгу. Просто Ольга на Книжном Арсенале раздавала автографы, ну и... я туда же...
Впрочем, о покупке я не пожалела. Книга красивая, обложка нынче редко встречающаяся - тканевая, внутри иллюстрации из старинного издания учебника для панянок. Если относиться к тексту так, как рекомендует сама Ольга ("Для широкого кола панянок із почуттям гумору та самоіронії"), то от чтения можно получить удовольствие.
Чтобы не быть голословной, приведу несколько примеров из источника:
"Авторка цілком усвідомлено зловживає галицькими діалектизмами, бо справжня пані не цурається свого походження. А інші справжні пані вміють ґуґлити."
"Як правильно плакати.
4. Оберіть напівтьмяне місце, поверніться до чоловіка привабливішим профілем і заплачте.
Якщо ридатимете,… Развернуть
