Ранні твори Хвильового мають свій, дещо важкий настрій, стислий переказ і певну незрозумілість.
Схожі емоції відчуваєш при читанні "Санаторійної зони". Є тут щось від Кафки. Невловиме, загадкове, потворне.
"Я (Романтика)" - складна історія про муки совісті, вибору і служіння ідеалам. У наш час - щось неймовірне.
В той же час "Іван Іванович" - оповідання, схоже на твори Зощенка. Гумор, сатира, іронія. Це влучне висміювання пристосуванців, створене за часів НЕПу.
А "Сентиментальна історія" - найбільше схожа на приклади класичної літератури.
На жаль, загадкові "Вальдшнепи" не дійшли до нас у повному обсязі. Ці думки справжнього революціонера Хвильового про революцію, що її результатами скористалися не ті люди, дуже цікаві.
Це книга-керівництво із формування емоційної сфери дитини та співпраці з нею (дитиною) на кожному етапі розвитку.
У книзі розгорнуто подається інформація про вікові особливості формування всіх сфер нервової системи дитини.
Так, батьки можуть дізнатись про те:
♡ що таке емоційний інтелект, та як навчити дитину ним користуватись;
♡ як та що саме переживає сама дитина;
♡ чому в неї трапляються істерики та як поводитись батькам під час істерик;
♡ чому у дитини виникає агресія;
♡ що є віковою нормою страхів у дитини, та як їх не збільшити;
♡ як не перегнути палицю із заборонами та де ж ті межі дозволеного.
Книга дуже змістовна, без води, та легко читається.
Рекомендую - 100%
Спйлеров не будет.
Это втора книга из Цикла Бездна Голодных глаз, и я всем рекомендую читать по хронологии, так как это прямое продолжение первой книги под названием Дорога. Когда я начал читать Дорогу, мне она сразу понравилаясь, я очень хорошо помню описание первого боя на арене. Но на фоне второй части, это просто введение в мир, и представление его законов. Поэтому чтобы полностью насладиться книгой, нужно сначала прочитать первую часть.
Я редко читаю художественную литературу, я зачастую читаю экономическую литературу, но последним временем хочется какого то разнообразия что-ли. Но думать на книгами все равно надо, и эта книга не исключение. Казалось бы что это глупое фэнтези, но это только по описанию, книга поднимает сложные, отчасти философские вопросы, об сложности бытия,… Развернуть
Когда одни думают, что могут спасти других, у этих других чаще всего не спрашивают, желают ли они спасаться. Когда одни знают, как сделать других счастливыми, у этих других не выясняют, как они себе представляют счастье... "Что есть зло? Нет ответа на сей вопрос, и вечно герои будут убивать чудовищ, и каждый будет считать героем себя, а всех остальных – чудовищами. "
В мире, помимо бесов, Девятикратных и Изменчивых ( обратите внимание: они все считают себя людьми) , появляются ещё и варки. Варки - это вампиры, правда, не награждённые всем привычным для вампирских саг букетом свойств, но солнца боятся, не живые, в подобных себе превращают. Если дать им победить, люди - ВСЕ люди - этого мира станут неживыми. Это ведь зло? А что - добро? Каждая из разновидностей людей трактует это… Развернуть
кратко, ёмко, по сути. Красиво и удобно структурирован текст, много схем и табличек
Ітак, другий том. Багато хто, ледь не кожен, казали, що він кращий, що один художник на увесь том то є перемога, що з сюжетом стало трошки краще, що Will Production росте і множиться. Брешуть. Все ще лайно. Творчість на хвилі гайпу все ще не працює і не призводить до гарного і якісного продукту.
Коли моя дитина пішла в садочок, я прочитала дуже на той час актуальну книжку про те, як полегшити їй період адаптації. Книга допомогла.
Адаптаційний період минув, і слава богу. Тепер настав період проблем і їх вирішення. І тут вже у нагоді стане книжка Тетяни Главацької. Ця невеличка книжечка є свого роду помічником батькам у ситуаціях, що можуть статися з дитиною в садочку. Впала, загубила іграшку, соромиться проситися в туалет, дає відсіч усім без розбору, не може знайти друга тощо. Усе це трапляється, розчаровує дитину і потребує відповідної реакції не тільки вихователя, а й ,в першу чергу, батьків.
Книжка побудована дуже просто: ситуація - коментар психолога - розв'язання - профілактика. Новий розворот - нова ситуація. Написано все лаконічно і влучно, без ліричних відступив. А ще у… Развернуть
Після прочитання першої частини в мене залишилися лише гарні емоції й почуття, отже, того ж самого я очікував від другої частини. І мої очікування виправдалися, комікс залишився таким же цікавим і веселим, однак мені було не до вподоби те, що Лєнін перестав "кагхтавити", а також відсутність у коміксі реплік російською, адже вони придавали більше комічності образам білих та радянських солдат.
Загалом, продовження мені дуже і дуже сподобалось, буду чекати на третю частину.
Книга зовсім невеличка, а попри це, а можливо і завдяки цьому, дуже чітко та лаконічно подає всю потрібну інформацію. Точніше не варто розраховувати знайти тут відповіді на всі свої запитання. Скоріше ця книга буде як загальним оглядом на перший рік життя дитини. Тут ви знайдете опис особливостей віку від народження до року, поради щодо поведінки батьків з дітками такого віку, розповідь про головні потреби та очікування малюка. Також автор наводить різні ігри, вправи та поради на кожен окремий місяць життя малюків до року. Також в книжці можна знайти забавлянки та віршики для діточок, а такоє корисні поради щодо вибору іграшок та книжок для найменшеньких.
Це безумовно чудова книга для загального ознайомлення з особливостями віку найменших діточок. Вона чудово підійде і до батьків першої… Развернуть
Сначала нам дали вступление длиной в 90% всего текста, в потом книга кончилась. Кажется, пора мне завязывать с Олди.
"...І стоїть той тихий осінній сум, що буває на одинокому ставку, коли не листя, а золотий дощ злітає з печальної білоногої берези, коли глибокою пустелею відходить голубе небо в невідомий дальній димок"
Занурившись у щоденники хворого, спостерігається цілий калейдоскоп зайвих у раціоналістичному радянському суспільстві людей, що приречені одвічно бути у відгородженій від всього світу "санаторійній зоні".
Твір Миколи Хвильового, зачинателя новітньої української прози, наскрізь пронизаний сумом і болем. Проте замість всепоглинаючої тривоги, кожного наступного прочитання я відчуваю катарсис, після чого завжди залишається світле відчуття надії. Замість того, щоб показувати фігуральну жорстокість тих часів, Хвильовий звертається до внутрішнього світу персонажів, а отже до їх духовного… Развернуть
Сначала «Сумерки мира» вызвали легкое разочарование – привыкнув к хитросплетениям «Дороги», я никак не ожидал, что следующая часть цикла будет развиваться, как обычное фэнтези. Но потом стало понятно – форма не главное, а содержание второго романа никак не уступает по глубине. Да и написаны «Сумерки мира» были раньше «Дороги» — видимо, авторы еще опасались смелых стилистических экспериментов.
Бог, Человек и Зверь – три составные части каждого героя книги. И это объединяет и перевертыша Солли, и девятикратно живущего Сигурда, и бессмертного Марцелла, и пустотника Даймона. Одна из этих частей в каждом сильнее. Но каждый из них – часть сущего мира. И опасность, грозящая этому миру, грозит им всем.
Мир не стоит на месте. Излеченный от уродливой идеологии Порченых жрецов, он обретает новую… Развернуть
Две первые повести этого сборника – вестерны, и этим всё сказано: Дикий Запад с соответствующим колоритом.
Фильмы это жанра всегда казались мне, почему-то, скучными, но данные литературные произведения оказались весьма динамичными, что порадовало. Повести небольшие по объёму, каждая читается за полдня. Да, собственно, так и нужно читать, учитывая их остросюжетность.
Сюжет динамичен, главные герои вызывают симпатию, присутствует и интрига. А в повести «Техасец» ещё и доля чёрного юмора, что тоже плюс. К тому же обе повести дают хорошее представление о жизни Дикого Запада, что неплохо для общего развития.
А если вернуться к сюжету, то, когда читаешь, замечаешь, что что-то уж очень американское есть в первой из представленных в книге повестей, в поворотах сюжета, как будто фильм… Развернуть
Макса Штирнера часто называют предтечей Ницше. Увы, это точно неверно в случае стиля. Стиль Штирнера ужасен - невнятный, повторяющийся и кружащийся вокруг одних и тех же мыслей, словно сам автор не уверен, ясно ли он выразился, все ли понятно читателю, а читателю от такого одно только головокружение. Лишь изредка Штирнер возвышается до уровня Ницше в цитатах навроде: "Когда ты искал истину, чего жаждало твое сердце? Господина!".
Но в идейном смысле некоторое предвосхищение Ницше действительно есть. Прежде всего это касается разоблачения христианства, государственных интересов и прочих идолов разума. Именно в критическом аспекте философия Штирнера продуманнее всего. К сожалению, ее позитивная часть куда беднее, на что справедливо указывали все критики. В чем именно может выразиться… Развернуть
Прочитай я эту книгу в других обстоятельствах, она могла бы мне понравиться, но видимо надо чередовать потенциально интересные книги с потенциально неинтересными - впечатления от предыдущей прочитанной книги влияют на восприятие текущей. То есть если бы предыдущая книга не понравилась, то достоинства были бы заметнее. А они есть - хорошее объяснение того как и что произошло. Правда, по мере чтения кое до чего я догадался, но не до всего, так что читать объяснение было увлекательно. "Ага, я так и думал!" ... "А вот этот ключик я упустил" ... "Ну, это я легко сам понял" ... "Ой-ой-ой, как же я мог не увязать эти моменты!"
Но поскольку у прочитанной перед этим книги были точно те же достоинства, то впечатление стерлось, и моим вниманием завладели недостатки. Например, атмосфера слишком… Развернуть
Вертеп
З цим автором знайомлюсь уперше і вважаю знайомство більш ніж вдалим. Це надзвичайно ліричний твір. Це прекрасна образна мова, настільки прекрасна, що моє "читання з олівцем" перетворилось на виділення мало не всього тексту :) І ще - це такий... життєствердний настрій, що справді хочется любити дітей, пишатися молоддю, поважати того, хто поруч з тобою, жити, дихати повними грудьми, вірити, що серця наші будуть повними, як бувають повними келихи, що ще багато весен попереду. І що путь наша буде доброю.
Я взагалі дуже люблю українську літературу трагічної доби "Ростріляного відродження". Щось є в цій епосі таке, що змушує читати знову і знову Хвильового, Підмогильного,Телігу... Люди, мрії яких розбилися об червоні крила революції і цього разу всі вони зібралися в межах санаторійної зони. Миколи Хвильовий вже не вперше зачіпає тему революції, зайвої людини, зруйнованих мрій про "загірню комуну" і в своїй повісті розповідає про не одну знівечену своїм часом людську долю, котрі об*єднані розчаруванням та знаходиться у замкнутому просторі, що ніби уособлює ці саму приреченість. Віра в партію, в революцію на той час дуже міняла свідомість людей і багато з них ставали на межу життя і смерті. В "Саанаторійні зоні" ми бачимо різностороннє життя пореволюційної доби: кохання, зрада, гнів,… Развернуть
Аркадій Любченко - незвичний своєю золотавою, солодкою мовою автор. Кожне слово його вирує у нутрощах, розтікаючись медовим напоєм, розносячи незвичне, лоскотливе тепло.
"Via Dolorosa" - невеличка осіння есея. Акварелля найкращих зразків, що їх можна віднести до модерновоі традиції Михайла Коцюбинського. Любченкова багато в чому унікальна і своєрідна манера об'єднала у цій новелі дві дуже важливі, суттєві грані творчості: мистецький хист і соціальну драму, що розгортається перед читачем на п'яти вельми запашних сторінках.
"Вереп"
"Не ждіть жорстокої драми про родову смерть, не ждіть грайливої п’єси про Смерть і Багача. Не ждіть старого стереотипу. Не ждіть акуратненької послідовності. Не ждіть нічого особливо трагічного, бо трагедія - явище досить умовне і не завжди буває бажане. Не…Развернуть
Ооочень закручено! Цепь странных событий, строящихся на невероятных на первый взгляд совпадениях, в конце концов объясняется полностью логично. Все детальки укладываются в общую картину, все клубочки распутываются. На мой взгляд, чересчур хитроумная и трудоемкая задумка преступления. Из серии "цель не оправдывает средства". Но после того, как дано ошеломляющее объяснение всем непоняткам и загадкам, вопрос "а ради всего все это было" как-то теряет смысл - на ум приходит что-то типа искусства ради искусства Развернуть
Вообще, к идее зависимости судьбы от имени человека я отношусь довольно скептично, но эта книга в свое время очень заинтересовала. Дело в том, что это не просто справочник имен с толкованиями их значения, но и попытка собрать под одной обложкой довольно любопытные теории. А еще, помню, в книге была подборка примеров забавных сочетаний имя-отчество. В назидание будущим родителям. Мода переменчива, а дочери потом всю жизнь ходить с именем Электификация Архиповна.
