Больше рецензий

10 октября 2018 г. 00:46

469

5 Нельзя создать любовь из ничего, из ничего только бог творит.

Твір, який задумувався як перша частина епічного роману "История Великого грешника", поєднав у собі драматичну, детективну і любовну лінії.

Герої роману розкриваються поступово через вчинки, слова, відносини. Автор, оголюючи сутність братів, відкриває глибину їх внутрішнього світу через монологи, сповіді, скандали, суперечки.

Ибо все как океан, все течет и соприкасается, в одном месте тронешь, в другом конце мира отдается.


Виділити суто позитивних чи негативних героїв важко, адже кожен зі своїми недоліками. Навіть молодший Альоша. Не дивлячись на його пориви, сумирність, намагання зрозуміти дії оточуючих, пробачити кривдників, бо здогадуючись про задуми Івана і Дмитра, змовчав і спасував.

Дмитро, звинувачений у вбивстві, якого не здійснював (проте задум був), не противиться рішенню суда. Він кається і хоче очиститись через покарання.

Іван - атеїст, переконаний, що неможливо викорінити зло у людях. Саме його слова направили лакея Смердякова на злочин.

Мы натуры широкие, карамазовские, — я ведь к тому и веду, — способные вмещать всевозможные противоположности и разом созерцать обе бездны, бездну над нами, бездну высших идеалов, и бездну под нами, бездну самого низшего и зловонного падения.


Жіночі персонажі не викликали прихильності. Їх непостійність, навіженість, егоїзм викликають швидше відразу, так і хочеться трясонути й дати пару ляпасів, щоб привести до тями.

Много людей честных благодаря тому, что дураки.


Достоєвському прекрасно вдалось показати суспільство завдяки персонажам роману. Кожний з його героїв отримує по заслугам, вину спокутувати доводиться усім.