5

(8)

Страшна казка на ніч

Жив собі на світі 7мирічний хлопчик Ваня. Дуже любив він маму, тата, свій город, та Жучка - собаку, якого вкусила скажена тварина та заразила, і Жучка вбили. Одного разу, хлопець Митька сказав, що знає де Жучок. Вони пішли вдвох до лісу, і побачили закривавлене тіло собаки, якого обліпили мухи.Дітям здалося,що Жучок дихає, і їм спало на думку раптом, що його треба добити. Автор передає настрій, тваринну несамовитість первісної людини, який охопив двох хлопців. ВІн детально описав скаженість рухів, тіло собаки, яке роздерли вони на шматки, ліс, який був наче іншим світом - світом мертвих. Інстинкт первісної людини підказав роздерти тіло на шматки, та хлопці вмить наче опритомніли, і злякались власного вчинку. Після цього Ваню почали мучити почуття вини перед Жучком, огиди за подіяне, страшні сни, думки. Йому ввижалося пекло, як собака полює за ним, шкребе та клацає зубами кожної ночі, коли Ваня лягає спати. А треба додати, що Ваня мав дуже бурхливу фантазію, бо колись навіть людожера переміг, що жив під його рівчаком.
Ваня почувався гидко, він розумів, що він сам себе занапастив, що вже він не хороший хлопчик, а щось чорне вже доторкнулось до його душі. Прагнення вибачитись перед твариною обернулось проти нього. Щось знову лихе та хиже найшло на нього, і він несамовито топтав ті рештки гнилого тіла, які залишились після Жучка. Автор передає всі душевні пориви бідної дитини, всі сумніви, страхи. Він лякається власних дій, йому всюди ввижається покарання та Жучок, який прийде за ним. Розповідь старої няньки про пекло, вкрадених дітей, відчуття провини, та фантазія хлопця зробили своє діло. Він сам себе покарав.