4 Німецьке кіно від кінця Першої світової до початку гітлерівської епохи

Я цікавлюсь історією кінематографу, але українською виходить дуже мало літератури на цю тему. Ще менше виходить у нас літератури про історію та теорію кіно, яка була б призначена для читачів, старших за 10 років. Тому, коли я в інтернет-книгарні наштовхнулась на один з останніх примірників цієї книги, то одразу ж її замовила.
Чого я від неї чекала? Хотілось детальніше дізнатись про історію німецького кіно того періоду, суспільні процеси, які воно відображало, а також про його вплив на німців. Крім того, я сподівалась, що знайду тут інформацію про фільми, які захочу переглянути, бо поки моє знайомство з німецьким кінематографом того періоду обмежувалось "Кабінетом доктора Каліґарі", "Носферату", "Метрополісом" та "М-місто шукає вбивцю".
Чи виправдались мої сподівання? І так, і ні.
В частині історії кіно ця книга дуже інформативна. Детально розглянуто величезну кількість фільмів, як визначних, так і посередніх. Мені навіть на думку не спадало, що кінцівка "Метрополісу" могла б мати подвійне дно, поки Кракауер не привернув до цього увагу. І я справді знайшла фільми, які мені хочеться переглянути. Однак, більшою мірою книга все ж присвячена психології німців в цей непевний час, та тому, яке відображення вона знаходила в кіно. І якщо післявоєнний період описаний страшенно цікаво, то всі роздуми автора про психологію після закінчення періоду інфляції і аж до періоду, коли нацисти почали використовувати кіно як засіб пропаганди, здавались особисто мені переливанням з пустого в порожнє. Багато-багато разів автор повторює, що німці боялись змін, не бажали переосмислювати застарілу дрібнобуржуазну систему цінностей, сумували за сильним авторитарним керівником і взагалі страждали від духовного паралічу. Я навіть не берусь рахувати, скільки разів використовувалась аналогія про повернення до плюшевої вітальні, взята з фільму "Вулиця", для того, щоб показати рух від бунту до покори. Тому частина про час стабілізації читалась дуже важко.
А от остання частина, що розповідає про період з 1930 по 1933 роки, здалася напрочуд захопливою. В цей період німецькі екрани заполонили фільми з цілком протилежними настроями - одні фільми були просякнуті духом людяності та пацифізму, а інші - духом авторитаризму. Тут аналіз суспільних процесів і психологічних установок глядача був навіть цікавішим за аналіз самих фільмів.
Загалом це було цікаво та пізнавально. Можливо, я повернусь до цієї книги, коли перегляну більше німецьких фільмів того періоду і складу про них власну думку.