5

"Я - не герой, я звичайний невдаха, який наступив не туди. Ніхто не має аплодувати невдахам".

Гаррі Паркер - бувший військовий Британії, який у 2009 році у Афганістані наступив не туди, і у наступні півроку змушений пристосуватися до нового життя. Життя без обох ніг та з понівеченою лівою рукою. Чи вдалося це йому - відповідає книга.

Розповідь йде не лінійно і у кожній главі - новий головний герой, який від першої особи розповідає свою історію. Турнікет, яким стягнули куксу лівої ноги після вибуху. Мішок із добривами, які перетворили на саморобний вибуховий пристрій. Краплина води, яка народилася у Атлантиці, а потім стала сніжкою у містечку, де Том Барнс вчиться ходити на протезах. Грибна інфекція, яка змусила лікарів ампутувати і праву ногу Тома. Військовий жетон, який чекав, що його одна половина буде похована із своїм померлим власником, але той вижив. Кухоль пива, який підслухав розмову ампутанта із старим другом, що дивується, як це тому вдається жити далі таким. Велосипед, автомат, тачка, гільза нового протезу, циркулярна пила хірурга, купюра у сто доларів, похідне ліжко, супутникова фотографія, дрон - безліч їх.

Гаррі Паркер точно знає, про що пише, адже Том Барнс - це він, 25-річний військовий, що поїхав у далеку пустельну країну, де ніхто не чекає нічого доброго від чужоземних "спричинювачів миру". Це він наступив не туди, це він кілька місяців виборював власне нове життя у лікарні, то здаючись і впадаючи у кому, то знов повертаючись до свого тіла із новими пропорціями, це він вчився вправлятися із протезами, це він - "дивний робот, в якого з-під шортів виглядають сірі штукенції замість тіла" і який привертає увагу покупців у супермаркеті.

Це була одна з найнезвичніших книг, які я прочитала. Це було одне з найсильніших почуттів, які взагалі здатна принести книга. Це була просто неймовірна пригода на кожній її сторінці, яких майже 400.

І знов дякую Фабула за надзвичайну якість видання та перекладу. 10 з 10 і почесне місце на полиці книжок про війну.

Источник