2.5

Ох, і намучилась я з цією книжкою. Здавалося б, подумаєш, якихось 180 сторінок зі вставками та примітками включно, але ж.... Коротко кажучи "ліками від нудьги" цю книгу не назвеш, якраз навпаки. Про відчуття гумору автора вже писали в рецензіях нижче (ну дуже воно специфічне виявилось, у мене усі ці так звані жартики в основному викликали хіба що якийсь іспанський сором). Щодо фактів (так як це все-таки нон-фікшн література) то при великому бажанні можна віднайти щось цікаве, як от про гонців Македонського, що відправлялися в гори, щоб добути снігу для морозива, чи про етимологію "сорбету" та "пломбіру", але їх відсоток надзвичайно малий, так що з таким самим успіхом можна цю інформацію знайти на просторах інтернету ще й без дратуючих та, подекуди, дуже далеких від теми коментарів автора (до прикладу наведена нижче примітка в дужках на сьогоднішній день уже точно видається лишньою: "...можно купить мороженое в магазине, а можно и самому (скорее, самой) попробовать сделать" ). Також Ігор Богданов навіть умудрився похвалитись своєю роботою над перекладом "Чарлі і шоколадної фабрики", здавалося б як, але все можливо, варто лише сильно захотіти. Більша ж частина книги (практично повністю друга її половина) являє собою коротку довідку виробників та більш-менш хронологічний перелік відкриття різноманітних заводів (прямо або опосередковано пов'язаних з виробництвом морозива як то холодильних камер, кукурудзяних ріжків, посуду), кафе та ресторанів де подавали ті чи інші різновиди морозива і т.д. і це все, як правило, у межах Москви та Петербургу, звідки напрошується висновок, що книга, в теорії, могла б бути цікавою хіба що людям, котрі жили в цих містах у другій половині 20-го століття чисто з ностальгічних міркувань, а так, не раджу від слова зовсім. Факти легше загуглити, тому моя хоч якайсь оцінка даної книги мотивована лише симпатичним оформленням з кольоровими вставками, якісним друком і т.д., так як книга привезена в якості сувеніру, напевне виключно у такій функції вона й залишиться на полицях.