4

Довго-довго мені радили прочитати «Місто» Підмогильного, казали, що більш європейського роману в українській літературі годі й шукати. І все ж таки, в одним сонячний і привітний день, я наважився взятися за цей роман. Початок для мене був дуже нудний, вже з поспіхом перегортав одну сторінку за іншою, не було видно мені краю тої книги, що була взята в бібліотеці. Після місячних страждань, і не тільки над цією книгою, я закінчив читати.

За цей тяжкий місяць, як і будь-який інший в цьому році та взагалі в усьому житті, я переконався в тому, що в цьому урбаністичному романі все ж таки є засади європейського стилю, але він не зміг заглушити для мене традиційної української плаксивості над людською долею. Вам не було більше про що писати? Не розумію я цього!
Підмогильний безперечно зміг блискуче описати та розповісти про нелегку долю молодих українців, які крім свого села нічого в цьому світі ще не бачили. Вони мріють, вони закохуються, вони навчаються, вони борються, вони діють. А особливо Степан Радченко.

Мені дуже сподобались деякі сцени їх нелегкого життя в великому місті, де вони покинуті майже «на произвол судьбы», вони мене зачепили за живе.
Але все ж таки це було сильно плаксиво, по-дівочому якось, а я же не дівчина, розумієте? Тож читайте, хваліть, сваріть, захоплюйтесь, гидуйте, і все це до цього роману. Він може викликати різні почуття та думки, все залежить тільки від вас: від вашої волі, від ваших мрій, від ваших можливостей та від ваших дій.