4 ...коли ти виходиш заміж за ліванця, пам'ятай, що ти виходиш заміж за всю його сім'ю!

У червоній машині були: ажнабія-1, двоє чоловіків, джин із електронної сигарети і собачка.
⠀
Завдання: знайти ажнабію-2.
⠀
Книга, що виявляється більшим, ніж здається на перший погляд. Звісно, вона легко читається - 170 сторінок підуть за один вечір. Та за буденними подіями видно глибину - моментами авторка відкриває завісу, щоб можна було побачити: Вірунчик (ажнабія-2) зникає не просто так, українки-ажнабії-іноземки у Лівані живуть у стані постійного компромісу, так само, як і їхні чоловіки, "ідеальна" східна казка при ближчому розгляді виявляється не такою перфектною...
⠀
"Ажнабію" можна зчитати двома способами: як прозу для відпочинку і як прозу, з якої знімається перший шар, відкриваючи підтекст. Та у будь-якому випадку це колоритна, жвава і захоплива книга, у якій "живе" Ліван з іншим менталітетом, міжконфесійним різноманіттям і міжетнічними шлюбами.
⠀
Ну, і фейсбучні "вкраплення", де під постами українки обговорюють всі сторони ліванської дійсності (по-іншому і не скажеш) зробили атмосферу "Ажнабії" самобутньою.
⠀
Це знову вдале перше знайомство. Білій літературній смузі вже втратила лік, хоч би не наврочити