4 Ласкаво просимо у ретродетектив!

Журналістика – це вже чорна справа, бо без інтриг, розслідувань та скандалів не буває. А якщо ти ще й нічний репортер, то точно знаєш про всіх злодюжок, хабарників та мафіозі свого міста. Додаємо дрібку гумору (велииику, це ж Винничук, камон), любовних перипетій, азарту – і вуаля, маємо такого собі Марка. Чоловік з авантюрною вдачею робить з нічого справжню сенсації.

Через викривально-провокаційну статтю, яку витрорив сам Марко, йому «прилітає» купу звинувачень у доведені до самогубства одного чиновника. Однак все набагато складніше, адже невже людина, яка зазіхає на президентське крісло в Львові, здатна так легко розпрощатись із життям через якусь статтю нічного репортера? Загадок значно більше, аніж пояснень. Так і втягується Марко у вир детективного розслідування, яке приведе куди, не зна-куди. Коротше, Винничук як завжди закрутить все, що голова обертом йде. Але ж круто! А ще харизматичні жіночі образи. Без них не було б такого відчуття піднесеності та авантюризму. Непересічні особистості, як-то кажуть.

Окрім сюжету, мені дуже імпонує ця атмосфера старовинного Львова. Як і зараз місто чудове, так і колись було не гірше (я це точно відчуваю!) Ці автентичні вулички з бруківкою, кнайпи, де збирались різні прошарки населення, галицькі крамнички. Оххх, лише через це варто читати «Нічного репортера».

Юрій Винничук – один з тих, хто може вкласти розгорнену приголомшливу історію всього у рамки декількох днів. Проте ці дні протікають як один. Тааак динамічно і карколомно. Автора читаю, і буду читати ще більше.