5 Життя - це таємниця. Смерть - ще більша

В книгу ввійшли чотири повісті. Вони різні за сюжетами, тематикою, абсолютно не схожі одна на другу, але спільне у них (окрім автора, звичайно ж) одне - великий психологізм. А ще у кожній присутня своя, особиста точка кипіння. Той, хто прочитає, зрозуміє, про що я.

«Телефон містера Герріґена»
У Крейґа талант. Він вміє прекрасно читати книги вголос. Отож не дивно, що мільйонер Гарріґен, який нещодавно з‘явився у їх містечку, найняв його до себе читати романи, ну і допомагати по-дрібному по господарству, як то поливати вазони, придивлятись ща садом, тощо.
Містер Герріґен грубоватий, абсолютно не сентиментальний, але щороку на День Святого Валентина і День подяки він дарує хлопчикові лотерейний білет.
Після одного вдалого виграшу Крейґ віддячує старому, подарувавши йому новий айфон. Так містер Герріґен, який не вірить у технології стає пошановувачем цієї новомодної штучки і інтернету.
Та повість зовсім не про це, чесно кажучи. Хоча містики Кінг не пожалів, і страху, якщо читати на ніч, нагнав, та головна думка цього твору - втрата.
Важко втрачати рідних, близьких, знайомих, усвідомлювати ці страшні слова - більше ніколи. Більше ніколи не почуєш голос, не побачиш посмішки, не привітаєшся, не посперечаєшся, тому що ні з ким.
Не дивно, що Крейг потай набирає номер телефона свого старого друга, що його теж тихцем поклав останньому в труну. Дивно, що навіть через велику кількість часу, автовідповідач все ще звучить голосом містера Герріґена, а ще дивніше те, що з тими, хто хоч якось образив Крейґа, стаються речі, м‘ягко кажучи, дуже неприємні і страшні. Око за око?
Містика містикою, а Кінг піднімає важливе питання - треба вміти відпускати тих, хто пішов від нас назавжди. Якою б дорогою не була твоєму серцю людина - мертвим потрібен спокій.

«Життя Чака»
Ще одне важливе посилання від Майстера. Кожна людина унікальна в своїй неповторності. Скільки б не прожила, щоб не залишила по собі - більше такої не буде.
І якщо ми всього лиш піщинка для Всесвіту, то для когось ми - цілий світ.
Як от Чак для своїх близких.

А для читача все починається з природних катаклізмів по всьому світу і великих бігбордів із зображенням невідомого чоловіка з написом: «Чак, дякуємо за прекрасні 39 років»!
Хто такий цей Чак? Чому, коли гине все навкруги, реклами з його фотографіями заполонили місто?
А потім ми проводимо один день з Чаком. Всього один, зате який! І все стає зрозуміліше, але і запутаніше одночасно.
Та його дитинство точне проллє трохи світла на цю історію. Історію, яка почалася з кінця. Історія про хлопчика, який знав, яким чином і приблизно коли помре. Він це бачив, але продовжував жити спражнім, насиченим життям. І він танцював! «Він ще й танцює!»

«Якщо кров тече»
Сталося так, що Аутсайдера я не читала, а дивилася. А тому трохи відома з детективом Ґоллі Ґібні. Та й післямова автора багато чого прояснила про цього персонажа.
Ґоллі мені подобається. Є в ній і якась трагічність, і безшабашність, і разом з тим тверезість волі і розумний погляд на життя. А ще вона допитлива і дуже підозріло відносться до людей. Особливо публічних.
Саме тому журналіст, який першим прибув на місце теракту до підірваної школи, викликав у неї сумніви, та ще й неабиякі.
І, як вияснилося, недаремно.
Ця повість більш фантастична, ніж психологічна, але і вона про наші внутрішні страхи. Що можуть нас знишити, якщо з ними не боротися.

«Пацюк»
Повість з такою не дуже вишуканою назвою - про спокусу. Насправді, спокуси підстерігають нас повсюди, навіть немає потреби перераховувати, де і чому. У кожного вони свої.
Які ж спокуси підстерігають письменника, у якого вичерпалось натхнення?
Одне скажу вам точно, якщо ви письменник, і у вас пропадають ідеї, не укладайте згоду з пацюком, навіть якщо все здається вам нереальним і схожим на хворі галюцинації. Навіть тоді має бути тверде ні. Тому що станеться те, що з містером Дрю Ларсоном.
Історія не дуже красива. Висновак - за все приходиться відповідати. Навіть за ті вчинки, що зробили необдуманно. Особливо за них.

Перевод.

В книгу вошли четыре повести. Они разные по сюжетам, тематике, совершенно не похожи друг на друга, но общее у них (кроме автора, конечно же) одно - большой психологизм. А еще в каждой присутствует своя, личная точка кипения. Тот, кто прочтёт, поймет, о чём я.

«Телефон мистера Гарригана»
У Крейга талант. Он умеет прекрасно читать книги вслух. Поэтому не удивительно, что миллионер Гарриган, недавно появился в их городе, нанял его к себе читать романы, ну и помогать по-мелкому по хозяйству, например, поливать вазоны, присматриваться за садом и тому подобное.
Мистер Гарриген грубоватый, совершенно не сентиментальный мужчина, но каждый год на День Святого Валентина и День благодарения он дарит мальчику лотерейный билет.
После одного удачного выигрыша Крейг благодарит старика, подарив ему новый айфон. Так мистер Гарриген, который не верит в технологии, становится любителем этой новомодной штучки и интернета.
Но повесть совсем не об этом, честно говоря. Хотя мистики Кинг не пожалел и страха, если читать на ночь, нагнал, главная мысль этого произведения - потеря.
Трудно терять родных, близких, знакомых, осознавать эти страшные слова - больше никогда . Больше никогда не услышишь голос, не увидишь улыбки, не поздороваешься, не поспоришь, потому что не с кем.
Неудивительно, что Крейг тайно набирает номер телефона своего старого друга, который тоже незаметно положил последнему в гроб. Удивительно, что даже через большое количество времени, автоответчик все еще звучит голосом мистера Герриґена, а еще удивительнее то, что с теми, кто хоть как-то оскорбил Крейга, происходят вещи, мягко говоря, очень неприятные и страшные. Око за око?
Мистика мистикой, а Кинг поднимает важный вопрос - надо уметь отпускать тех, кто ушел от нас навсегда. Какой бы дорогой не была твоему сердцу человек - мёртвым нужен покой.

«Жизнь Чака»
Еще один важный посыл от Мастера. Каждый человек уникален в своей неповторимости. Сколько бы не прожил, чтобы не оставил после себя - больше такого не будет.
И если мы всего лишь песчинка для Вселенной, то для кого-то мы - весь мир.
Как вот Чак для своих близких.

А для читателя все начинается с природных катаклизмов по всему миру и больших бигбордов с изображением неизвестного мужчины с надписью: «Чак, спасибо за прекрасные 39 лет»! Кто такой этот Чак? Почему, когда гибнет всё вокруг, рекламы с его фотографиями заполонили город?
А потом мы проводим один день с Чаком. Всего один, зато какой! И всё становится понятнее, но и запутаннее одновременно.
А его детство точное прольет немного света на эту историю. Историю, которая началась с конца. История о мальчике, который знал, каким образом и примерно когда умрёт. Он это видел, но продолжал жить истинной, насыщенной жизнью. И он танцевал! «Он еще и танцует!

«Если кровь течёт.»
Случилось так, что Чужие я не читала, а смотрела. Поэтому немного знакома с детективом Холли Гибни. И послесловие автора многое прояснило об этом персонаже.
Холли мне нравится. Есть в ней и какая-то трагичность и бесшабашность, размеренность и вместе с тем трезвость воли и умный взгляд на жизнь. А ещё она любознательна и очень подозрительно относится к людям. Особенно публичным.
Именно поэтому журналист, который первым прибыл на место теракта во взорванной школе, вызвал у нее сомнения, да еще и нешуточные.
И, как выяснилось, не зря.
Эта повесть более фантастическая, чем психологическая, но и она о наших внутренних страхах. Которые могут нас уничтожить, если с ними не бороться.

«Крыса»
Повесть с таким не слишком изысканным названием - об искушении. На самом деле, искушения подстерегают нас повсюду, даже нет нужды перечислять, где и почему. У каждого они свои.
Какие же соблазны подстерегают писателя, у которого иссякло вдохновение?
Одно скажу вам точно, если вы писатель, и у вас пропадают идеи, не заключайте согласие с крысой, даже если всё кажется вам нереальным и похожим на больные галлюцинации. Даже тогда должно быть твердое нет. Потому что произойдёт то, что с мистером Дрю Ларсоном.
История не очень красивая. Вывод - за всё приходится отвечать. Даже за те поступки, которые сделали необдуманно . Особенно за них.