4.5 Любов врятує китів?

Джоджо Мойес давно стала автором, від якого я завжди знаю чого чекати, тому за кожну нову книгу беруся зі спокійною душею. І цього разу авторка мене не розчарувала.

Події «Срібної затоки» відбуваються у невеликому австралійському містечку з такою ж назвою, де найбільшою розвагою для туристів є прогулянка на човні, щоб побачити горбатих китів у сезон їх міграції водами затоки. Головна героїні Ліза саме цим і займається. Вона вже п'ять років живе в Срібній затоці разом зі своєю одинадцятирічною донькою Ганною та тіткою Кетлін, що тримає невеличкий готель. Свого часу Ліза пережила дещо страшне, що переслідує її усі п'ять років та накладає відбиток на її життя.

Майкл - лондонська акула бізнесу, компанія його майбутнього тестя займається розробкою проєкту побудови курорту класа люкс з водними розвагами та видами спорту. Срібна затока впала їм в око як ідеальне місце для цього і Майкла відправляють до Австралії домовлятися з місцевою владою про дозвіл і план забудови. Але ця будова нашкодить китам, тому ніби легке завдання перетворюється на справжнє випробування для Майкла.

Перші 50 сторінок було трохи важкувато читати через постійну зміну героїв у фокусі. Мойес завжди так починає: знайомить нас з усіма дійовими особами та показує передумови майбутньої історії. Такий початок важкий, але потім абсолютно виправдовується, бо з того моменту, як усі лінії переплітаються історія набуває об'єму та інтересу.

У Мойес ніколи не буває легких романів, вона, як і Робін Гобб, зовсім не жаліє своїх персонажів, тому були важкі моменти, а у фіналі я не могла стиримати сліз. Авторка підіймає безліч проблем і цього разу навіть екологічних. Героям доведеться подолати власні страхи та перепони, поборотися із тим, що сильніше за них та врешті прийняти важкі рішення.

Ця історія не полишила мене байдужою і, думаю, нікого не залишить. Тому, якщо ви шукаєте літній сентиментальний роман, але без зайвих рожевих мильних бульбашок, то це точно гарний варіант!