3 Змішані почуття та эмоції, та жалість до дитини, яке ще не встигла народитися...

З анотацією книги я познайомилась випадково, але вона мене заінтригувала.
Але коли прочитала книгу, то вона викликала в мене обурення, жалість, огиду і нерозуміння всього, що відбувалось навколо несчастної, ще ненарожденної дитини.
З автором я знайомилась вперше, і відверто кажучі, я його не до кінця зрозуміла. Не може дитина, що знаходиться в утробі, так мудро розмірковувати та аналізувати. Але в цій історії це дуже добре описано.
Мені було дуже боляче читати про те, як мати шкодить своїй дитині постійнім пияцтвом, тим, що заздалегідь залишає свою дитину без батька.
Але є і інша сторона історії, яка мене зачепила: як дитина постійно виправдовує свою матір, і не дивлячись на все, кохає її. Навіть тоді, коли він дізнався про вбивство матірью його батька, він говорив собі, що повинен її кохати, бо вона у нього найкраща...
Фінал розповіді залишився не розгаданий. Кожен читач на свій розсуд його закінчить. Але мені хотілося б дізнатись, що сталося з хлопчиком, який все ж таки побачив цей світ, і вперше подивився в очі своєї гарної мами с зеленими очима, які він часто уявляв, знаходячись у неї в утробі....В очі людини, яка вбила його батька...