3 Шагреневий Шовковий Шлях

Це лише знайомство з Алессандро Барікко, який уже певний час на оці, навряд чи це знайомство продовжиться. Роман, яким його хоче вважати автор, насправді навіть не зовсім повість, а скоріше казково притча. Чергова ілюстрація того, що синиця в руці краща за журавля в небі, шукати примарний ідеал деінде не варто, коли він поруч.

Син мера маленького містечка Лавільдьйо на півдні Франції молодий офіцер Ерве Жонкур нехтує бажанням батька бачити його військовим і стає помічником місцевого шовкового магната Бальдаб'ю. Себто береться поставляти для виробництва яєчка шовкопряду, грену, з ближнього сходу. Поки їх не вражає якась хвороба, проти якої захисту досі немає. Тоді доводиться шукати нове джерело сировини, і відокремлена від усього світу на той час Японія - вдалий вибір. Чотири подорожі здійснює Ерве до Японії, і їхній опис якраз натякає на казковість сюжета: наче під копірку, хіба що Байкал місцеві називають кожний раз по-різному, різну кількість днів доводиться чекати аж доки китайські контрабандисти перевезуть до Японії та сама мандрівка Японією відбувається трошки інакше і в різних обставинах. І тут французу вдається налагодити торгові відносини з місцевим можновладцем Хара Кеєм і романтичні, хоча й безмовні, стосунки з його безіменною жінкою. Це дивне кохання, що ніколи не переходить межу, лишаючись майже невідчутним, як шовк, виникає чи не зі згоди Хара Кея, але потім викликає його занепокоєння, чи нема тут чогось більшого. А по всьому Жонкур щоразу повертається з партією грени до Франції до своєї люблячої (і любимої) дружини Елен, яка також починає відчувати щось не те. Чим на любовний чотирикутник, що разом з чотирма подорожами можна уподібнити до чотирьох стадій розвитку шовкопряда: грена, гусінь, кокон, метелик.

Не буду докладно переповідати сюжет, книжка невелика, можна й почитати. Щодо музичності тексту, яку зазначають критики, не можу нічого сказати з перекладу, але не думаю, що його фрагментарність і максимальне спрощення - це наслідування японської поезії хоку чи танка. Та Японія тут якась непевна, без родзинки, і може бути будь-якою достатньою ізольованою країною. А стосовно синиці й журавля, птахи дійсно виграють в розповіді неабияку роль, та знов таки якісь абстрактні, непевні. Коротше кажучи, особливо не вразило, і дещо нагадало Коельйо, який також не вражає, ба навіть дратує. Хоча комусь може і сподобатись…