4

Це п"ята книга з циклу про Енн Ширлі, точніше вже про Енн Блайт, бо руде життєрадісне дівчатко виросло, вийшло заміж і в"є своє гніздечко в Бухті Чотирьох Вітрів. Авторка собі не зраджує - оповідь світла, добра й дотепна. Енн облаштовує побут та змінює світ довкола - надихає Леслі Мур, дарує тепло капітану Джиму. Вона спокійніша, статечніша, але така ж щиросердна, чуйна, привітна й добродушна, як раніше. Не обійшлося і без імпозантної сусідки Корнелії Брайант. До речі, коли панна Корнелія "висловлювала свою думку", то було не можливо не посміхатись, повірте мені ;) Хоча саме в цій частині, порівняно з попередніми, чітко відчувається, що Люсі-Мод Монтгомері була дружиною пастора й жила наприкінці ХІХ ст. Надто багато моралізаторства. Щодо пресвітеріан та методистів, вона, напевне, іронізує, але її погляд на ситуацію Леслі Мур/Оуен Форд трішки дратував. Мабуть, за останні двісті років змінилося не мало ;) Та попри все, я би хотіла, щоб кожна жінка, подібно до Енн, знайшла свій Дім Мрії та достойно долала життєві труднощі.