3

- Дякую, Енні, - промовив він, пливучи на вершечку золотої блискучої хвилі, і подумав: "Знаєш, мабуть, ти помиляєшся щодо мене. Тобто в цій оселі вкрай бракує ситуацій, які можуть ввести чоловіка в гріх. Важкувато вештатись по барах, коли в тебе зламано обидві ноги, Енні. А щодо наркотиків, то я регулярно отримую свій кайф від Бджолиної богині бурка".

Щоб написати цю рецензію мен довелося перечекати кілька днів. Дочекатися, коли емоції вляжуться, а тоді вже розмірковувати. Одразу скажу, що книга доволі важка. Але воно того варте.
Середньостатистичний письменник "популярних романчиків" Пол, дописавши нетипову як на себе книгу і добряче це відсвяткувавши, вирушає автівкою в Лос Анжелес. По дорозі він потрапляє в аварію, а очунює вже в якійсь кімнаті. Ноги переламані, однак болю він не відчуває, бо його накачала наркотиками "найпалкіша шанувальниця" Енні. Згодом він розуміє дві речі: у Енні не всі шурупики на місці і краще не сперечатися. Особливо тоді, як він тільки щойно вбив улюбленого книжкового героя Енні.
В книзі немає типових жахів - привидів, вампірів, перевертнів, одним словом містики - однак від цього вона іще страшніша. Бо ти розумієш, що все це цілком могло бути. Або є зараз. І почуття безвиході тримає протягом усього прочитання.
Але, коли ти думаєш, що гірше бути вже не могло, це цілком слушний момент пригадати, що гірше завжди є куди.