4.5

Наукпоп — завдання куди складніше за художню літературу. Крім ясної мови, вміння тримати інтригу, але при цьому не впасти в жанр мильної опери, перед автором стає завдання надзвичайної важкост і— втиснути надскладні речі в зрозумілий текст. Тому справляються з ним по-різному. Наприклад, Успенський в "Апологии математики" справився, як на мене, на 3+, то гублячи мене десь у математичних викладках, перескочивши через потрібні мені для розуміння логічні ланцюжки, то впадаючи у довгі пояснення очевидних речей.
Сингх справився на 5-. Мінус лише тому, що, власне, математики у книзі дуже мало. Воно і зрозуміло. Доказ теореми Ферма (самої по собі у простому формулюванні дуже простої: немає цілих значень для х, у та z для твердження x у ступені n плюс y у ступені n дорівнює z у ступені n при n, більшому за 2) — це складна суміш класичної математики і новітних математичних методів на 150 сторінок. І її викладення, що складалося б з фраз типу "представляет собой разновидность точечной конструкции Хенгера в комбинации с методом спуска для перехода от модулярных кривых к кривой Ферма", засмутила б більшість читачів, включно зі мною.
Тому Сингх розповів не стільки математичний бік теореми, скільки історію, як математики до неї йшли — від Піфагора й Евкліда — і що знадобилося, щоб майже через 400 років нарешті довести її універсальну вірність (окремі випадки для n=3,4,5 були доведені до Уайлса).
Вийшло цікаво і часом доволі драматично.