4

Спойлеры
Вперше зустрічаю прийом такої зміни образів, як це показано в даному оповіданні! Федько-халамидник має образ хулігана, підбурювача, йому аби зробити шкоду, зіпсувати комусь гру. Ну дуже багато горя Федір зробив і дітям, і батькам. Говорили, що начебто біс в нього вселився. І як би не давали прочуханки йому батьки, як би не лаялись з ним батьки тих дітей, котрим розбишака зробив шкоду, Федя все ж далі брався за своє. Неугомонне дитя, не жаль йому не своїх батьків, ні дітей, тих ровесників... І себе не жаль. І навіть його найкращі друзі, що постійно з ним гуляли, не були вже аж такими хуліганськими, частіше всього їх підбурював Федя. Треба ще додати, що Федір ріс в звичайній, небагатій сім'ї типографщика. Можливо від того був такий шибеник. І ще - Федір не дивлячись на своє бешкетливе життя, ніколи не брехав і не здавав друзів. Аж дивно було спочатку, що йому притаманні такі риси, проте, читаючи далі, розумієш, що це таки правда.
На противагу Федькові виступає хлопець Толя: він з заможної сім'ї, вихований, делікатний, розумний... Всі протилежні якості мав від Федька. Батьки Федіра знімали квартиру в батьків Толі. Та й самі хлопці (не дивлячись на такі різні характери) на диво знаходили спільну мову, але всі їхні ігри закінчувалися недобрим ділом: як завжди, делікатний Толя потрапляв під вплив хулігана. А можливо просто для їхнього віку це було нормально - викидати всякі дурниці (як тоді у випадку з деревом)? А вдома хлопців лаяли, я думаю, що може від того такі як Федя, робили все те зле?
В будь-якому випадку образ Федора викликає аж відразу своїми вчинками. Відразу, що граничить з жалем, коли читала про те, як карали хлопця, проте відразу. Аж цікаво було чим же закінчиться історія малого бісеняти. Образ же Толі викликає різні асоціації: для мене то був обмежений в своїх діях і своїх друзях хлопчик, якому хотілось вибратись з тієї клітки, що йому нав'язали інтелігенти-батьки; з іншої сторони, він знав, що краще йому не дружити з Федором, тому що принаймні для одного з них це закінчується погано, не дивлячись на це Толя сам іде бешкетувати, розуміючи, що такі речі заборонені; і нарешті, при цьому Толя знає, що скільки б Толиної вини не було в ситуації, Федю відшмагають, бо в нього така репутація, йому не звикати, а бідного-нещасного Толю, якого тільки й можна спровокувати на такі речі , сам він на таке нездатний, ще й по голівці погладять і пожаліють.
Проте оці негативні сторони Толі розкриваються уже наприкінці. Коли стався випадок з кригою. Тут уже, чи не вперше, вина була не на Феді (який між іншим чудом зійшов з крижин неушкоджений), а на Толі. Проте Толя каже інакше, а Федір неочікувано... підтверджує брехню, тим самим беручи на себе вину, і знаючи, що дома він свого отримає можливо вперше ні за що. І далі дежавю: нещасного Толю жаліють, а хворого і кволого після "льодяної" пригоди Федора б'ють... І б'ють, мовби не бачачи, що хлопцеві й так важко... Б'ють так, що Федір впадає в марення (і приходячи до тями ненадовго все питав чи дуже били Толю і под.) і незабаром помирає...
І найпечальніше те, що Толю той випадок так і не провчив, йому навіть моторошно не стало, тільки цікаво було: як воно ховають Федька-халамидника, а мати не пускала навіть вийти надвір до вуличних сільських дітей. Проте хлопця здається це не дуже й переймало. Він собі грався Федьковим чижиком, якого нібито виграв у померлого друга (Толя просив, щоби чижика йому віддала Федькова мати, проте, якщо згадати сам спір, то Толі не потрібен був чижик, сам про себе він навіть усміхнувся: нащо йому чижик?)... Виходить що делікатний Толя був підлим і розбещеним, а Федько-халамидник - розбишакою з добрим і безстрашним серцем...

Проте я думаю, що не треба знімати вини і з Федіних батьків. Вони його тільки те й робили, що лупили за шкоду, а можливо інколи треба було би просто поговорити з ним, пожаліти його хоч тоді, коли хворіє, й так ледве дише... А нема тепер Федька-розбишаки - єдиного сина - ні в батьків, ні в хлопчика Толі, що навіть не хоче усвідомити, що гарна частинка вини на ньому, і не зрозуміє, яким Другом для нього був той хуліган (який між іншим на кризі, не побоявшись, врятував життя другові), можливо вже таких і не буде ніколи, як те бісеня-Федір з добрішою, ніж у багатьох душею...