"Палити ми будемо, а пити не кинемо"

Алкоголь.
Хрешений батько полюбляв діжкове пиво. Якщо я був не в дитячому садочку- брав мене з собою, купляв маленький келих, щоб не чиплявся до дорослих, що пили великі келихи. З того часу полюбив цей напій. Не знаю, як мати про це не дізналася. Люблю й зараз. Але після справжнього до "сечі старої Ізергіль" не тягне.
Алкоголь міцніше випив школярем. Було настільки зле ( "водка пий, земля валяйся")- соромно згадувати. Тому п'ю рідко, якісне. Завжди присутній страх втратити роботу, як дехто з знайомих. Разом з товаришами по чарці влаштовували гонки коридором гуртожитку. На ковзанах чи лижах: хто хутчіш до пляшки "доїде". І це- саме невинне з їх витівок.
Окрема біда- жіночки, що п'ють. Наркоз їх бере погано, але їм здається, що випивка надає розкутості.
Паління.
Запропонували ще в початковій школі. Не сподобалося, кашляв, але палив "з компанією" до 27 років.
Запах якісного тютюну подобається й зараз. Дружив з хлопцем, що збирав, реставрував та палив люльку. Завдяки йому знаю про це дещо, бачив змагання.
Сигари з Куби зберігаю, хоч термін вийшов давно. Інколи довгим носом відчуваю приємний запах.