О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, -
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Эти слова я знаю наизусть, как молитву. Они запали в душу еще когда мы расчленяли бедную Лесю на цитаты, образы и темы творчества. А ведь так нельзя! Мучить, читать через слово, проклиная все на свете. И ненавидеть ее, как и весь курс школьной программы.
Это теперь я понимаю, насколько кощунственно поступить так со своей землячкой. С той женщиной, которая так же как и я, с огромной любовью смотрела на стены величественного, древнего,… Развернуть
Є кілька варіантів книг: ті що захоплюють з перших рядків, ніби дивишся якийсь фільм й забуваєш про все навколо, так майстерно автор володіє словом, а є - так наївно написані - здається, що сам можеш так написати. Фрази всі здаються банальними, стандартними, відчувається, що над цим текстом ну дуже довго думали і вишукували кожне слово, але він все рівно залишається делетанським... Та не дивлячись на це, залишається цікаво як далі будуть розвиватися події, і чи здатний автор на якісь непередбачені повороти сюжету...
Дана книга розповідає про історію кохання, що схожа на історію Попелюшки із деякими перепонами, але із щасливим фіналом.
Анна Ахматова "Я научилась просто мудро жить".
⠀
Поэзия Анны Ахматовой - это задушевный разговор с подругой о сокровенном. Её слова, эмоциональные и лирические, таят в себе весь спектр эмоций и чувств: от радости первой любви до боли утраты. Эта женщина пережила многое, но жизнь её не сломала, а закалила, сделала сильнее. Я восхищаюсь ею как личностью, ценю как человека, обожаю как поэтессу.
Перша книга від українського автора, яка дуже припала до душі. Головний герой - Чіпка, за ним було цікаво спостерігати, іноді я не розумів його дій. Соціальні процеси зображено через психологію героїв, думки, прагнення й переживання, звідси глибокий психологізм. Головна думка покладена у назву твору. Порушено багато проблем, які важливі й сьогоденні. Всім рекомендую до прочитання, особливо хто буде складати ЗНО.
Нещодавно прочитала роман відомого українського письменника Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Серйозний, цікавий і, як на сьогодні, досить-таки актуальний твір.
Роман підштовхує до серйозних роздумів, переосмислення цінностей, підштовхує з'ясувати для себе, що є добро, а що - зло, яку величезну цінність має людське життя, яке не маєш права зганьбити і відібрати.
Твір змушує нас замислитись і над загальнолюдськими проблемами: чи може зло породити добро, чи кожен гріх можна спокутувати, що керує вчинками окремих людей?
Головний герой роману - Чіпка Варениченко - викликає неоднозначне ставлення. З одного боку він - людина глибокої душі і сміливості, розумний, люблячий чоловік, невтомний трудівник, людина, яка прагне робити добро іншим, а з іншого - п'яниця, бешкетник, навіть… Развернуть
"Хазяїн" - комедія корифея українського театру на тему стяжательства. Це щось на зразок комедії "Гроші"-2 (якщо говорити словами сучасної молоді).
Головний герой, Терентій Пузир (один із персонажів дуже колоритно називає його Терешком), на відміну від Герасима Калитки, головного героя комедії "Сто тисяч" , не просто готовий на нечесні вчинки, щоб досягти багатства - він уже "в темі". Звісно, трошки боїться, але "аби руки і охота, буде зроблена робота".
інші сюжетні лінії теж крутяться навколо "хазяйського колеса": крутійство підлеглих, утиски робітників і (куди ж у Івана Карповича без цього) нещасне (через батьківські - Пузиреві - амбіції) кохання.
"Мартин Боруля" - трагікомедія, яка здалася мені веселішою за комедію "Хазяїн". І все завдяки образу наймита Омелька. Він просто… Развернуть
Зло – что это? Откуда оно берется в душе человеческой? Природа ли создает благодатную почву для его зарождения или же сами люди своими поступками толкают своего брата на «кривую дорожку»?
Путь от хозяина к каторжанину – такой сложный и глубокий психологический портрет убийцы, в сердце которого живет стремление к правде.
Один из мощнейших романов, которые читала не только в украинской, но и в литературе в целом. Глобальный труд, в котором изображена жизнь украинского села, нескольких поколений семей, при этом ярко выражена и главная сюжетная линий, а именно тернистая дорога, которой суждено пройти главному герою Нечипору (Чипка) Варениченко.
Сильна и идея произведения – невозможно сделать мир лучше, отвечая злом на зло; насилием не найти правду.
Главный герой на столько многогранная натура,… Развернуть
Мы с ним были веселые охотники! Но вместе с шутками, остротами мы никогда не забывали, что охота и рыбная ловля - спорт, развивающий в нас физическую силу, ловкость, неутомимость, спорт, который еще больше укрепляет в нас любовь к родному краю, к его неповторимой природе.
Любите, мои дорогие друзья, охоту! Охота - интересное серьезное дело!
"Охотничьи усмешки" Остапа Вишни состоят из 2-3 десятка зарисовок и лишь несколько из них ("Открытие охоты", "Экипировка охотника", "Ружжо" и некоторые др.) вносят в повествование обобщающую информацию, остальные же описывают охоту на конкретного зверя или птицу. Не следует пугаться, когда среди перечисленных животных вдруг встретится лебедь или бенгальский тигр. Главное на охоте не убийство, а само настроение и обстановка. Не зря среди перечисленных са… Развернуть
Жорстока, психологічна й дуже реалістична проза. Життя без прикрас. Особливо фінал - приголомшливий. Були сподівання на оптимістичніше закінчення, але така розв’язка символічна. Чудес не буває. За все має бути розплата.
Роман надзвичайно дискусійний. Практично на кожне проблемне питання неможливо дати однозначної відповіді. Виходить, що герої саме такі, якими вони є, з дуже багатьох причин, серед яких і ті, що залежать і не залежать від них особисто. А головний герой - Чіпка Варениченко - то продукт своєї епохи, наслідок переломів та зрушень соціальних і родинних. Це ота хрестоматійна пропаща сила й разом із тим правдошукач, який хоче змін і не знає, як їх зробити.
Автор дивовижно змальовує переживання героїв, просто й органічно увиразнює ті почуття, повз які ми проходимо в реальному… Развернуть
Закончилось золотое время, когда во главе Украины стоял доблестный Богдан Хмельницкий, и начал каждый, кому не лень, рукой к булаве тянуться и одеяло власти на себя перетягивать. А в это время страна на кусочки разваливается, да некому ее воедино склеить.
“Чёрная рада” － первый в украинской литературе исторический роман. В книге отображаются события, происходившие на территории Украины после смерти великого гетмана, а именно конфликт между казаками и старшиной, которая приводит к проведению чёрной рады в Нежине (1663 год).
“Рыба гниет с головы” － извечная проблема отсутствия лидера с твердой рукой и светлой головой, непременно ведущая к руине, красочно описана в данном произведении.
К сожалению, актуальность этого романа неоспорима, проблемы того времени не исчезают, лишь модифицируются.
Не… Развернуть
Классический роман и жанрово, и вообще для украинской литературы.
Казалось бы, обычный сюжет. История о нелёгкой жизни крестьян до введения крепостного права, и ещё более тяжёлой — после. История о взрослении, становлении героя, его надеждах, взлётах, достижениях и о падении и возмездии. Таких произведений в украинской литературы много. Но именно роман Панаса Мирного — один из лучших в этой нише.
Во-первых, обстоятельный и неторопливый стиль автора, сочетаемый с подлинным мастерством. Во-вторых, очень хорошо раскрыты все основные герои. Отлично показано, как они меняются, во что верят и как встречают трудности. В-третьих, это не просто история, а попытка проникнуть в душу простого народа, раскрыть и показать его максимально беспристрастно. Думаю, дуэту авторов это удалось.
Тем, кто любит… Развернуть
Чи воно коли буде правда на світі? чи, мабуть, ніколи не буде?!
"Разве ревут волы, когда ясли полны?" - социально-психологический роман классика украинского реализма Панаса Мирного.
Главная задача реализма, в отличии от натурализма - не только изображение действительности такой как она есть, а её анализ, раскрытие ее противоречий, указывание на причины, породившие устоявшийся уклад жизни. Различные реалисты в большей или в меньшей степени справлялись с этой задачей. Естественно, открыто критиковать строй и общество не давала правительственная цензура, что лишь давало толчок писателям на усовершенствование своего литературного мастерства и остроумия.
Справился ли с этой задачей Панас Мирный?
Чипка
"- Я не буду злий, бабусю!"
В центре повествования - бедный крестьянский юноша Чипка,… Развернуть
Говоря как об "Энеиде", так и о творчестве Ивана Котляревского в целом, очень сложно быть объективным. С одной стороны нельзя забывать о вкладе этого писателя в развитие культуры. Котляревского без преуменьшения можно назвать создателем современного украинского литературного языка. Так же не следует забывать об особенностях времени в которое он жил, и, соответственно, об особенностях времени, о котором он писал. Но с другой стороны, сопереживать его героям - это просто невыполнимая задача, по крайней мере для меня. Но я всё жи постараюсь высказать своё очень субъективное мнение.
Начнём с "Энеиды". Здесь нет ни одного положительного героя, и даже понимание того что это стёб не спасает ситуацию. Эней у Котляревского это не столько герой, сколько предводитель всех застолий. Хоть он… Развернуть
Трембіта звучить. Чуєте? Плаче за коханням, що його давно вже віднесла потоком гірська річка. Не склалося, не судилося, не доля.
Іван та Марічка. Українські Ромео і Джульєтта. Діти гір, казкової природи і мальовничих полонин. Діти ворогуючих родин. Покохали, полюбилися. Стільки сподівань, надій, мрій. Стільки слів застигло в кронах смерек. Разом навіки?
Не їм кувала зозуля літа. Не для них рушники вишивались.
І весільні співи теж не для них.
Заросли вже давно стежинки, ті що разом вони топтали.
А "Черемош мчить, жене зелену кров гір, неспокойну й шумливу." Життя продовжуються, хоча воно вже зовсім інше.
Без Марічки, без ії співанок світ не такий. Де вони, ті милі очі? Ті чорні коси?
У Іванка туга в серці. Чорна хмара накрила всі мріі, перекреслила майбутнє.
Та час не стоїть на… Развернуть
Чомусь у школі здавалося, що цей твір об,ємом з цеглину. Насправді він невеликий.
Актуальний. Ніби не майже 400 років промайнуло...
перший роман-хроніка.
П. Куліш писав поезію- це відчувається в описах природи, двобою, у дівочім бажанні кохання.
П.Куліш- історик. Це відчувається в описах боротьби за владу, в описі зажерливості та підступності претендентів у гетьмани, обіцянки справедливості черні, у описі "допомоги" Московії у виборах ( 8000 військо), у описі відношення до жінок ( "...жіноча річ коло припічка"), у описі надії на царя (..."душа праведна").
Більш за всіх мені сподобався Кирило Тур.
Жінкам він не сподобається : немов очур, викрадає дівчину, яка налякана до безтями.
Йог не цікавить ні її думка, ні переживання матері та сестри.
Не звик він до блюзнірства: говорить що… Развернуть
Эта книга - сборник милых рассказов на тему охоты и рыбалки. Точнее, не рассказов, а небылиц. Или же приукрашенных и преувеличенных былей. Наивный юмор этой книги не раз вызывает на лице добрую улыбку. Или же, как метко выразился автор, усмешку. Хотя многие описанные ситуации из охотничьей жизни напомнили мне множество "бородатых" анекдотов, это говорит в пользу народности книги, ее близости к простым людям. Кто, как не житель украинского села может быть лучшим специалистом по охоте на медведей? Ну и что, что они водятся далеко на севере? Да что медведи! Мы не менее прекрасно знаем тонкости ловли бенгальских тигров! Что уж говорить про перепелов, уток, щук и сомов, диких коз и вепрей! Да раз плюнуть!
Оценку я этой книге поставила невысокую, так как мне тема охоты и рыбалки малоинтересна.… Развернуть
В школе этот роман я не читала и наверное это к лучшему, потому что я бы его тогда точно не дочитала. Но я собралась с силами и как можно сказать, добила её.
Книга очень напряжная, тяжело читается и плохо воспринимается!
Персонажей много...у всех судьбы трагические и это напрягает.
Каждый человек сам выбирает свой путь и строит свою жизнь...так что во всех бедах люди виноваты сами!
Сміх та й годі
Дякую. Дякую Остапові Вишні за те, що він подарував мені декілька днів насолоди. Я дійсно відпочила, коли читала ці маленькі оповіді. Узагалі я дуже люблю прозу, яка змушує розсміятися. Тому ці трохи саркастичні твори з дошкульними вставками просто не могли мені не сподобатися. У Вишні був дійсно гострий розум, що наповнює його прозу легкістю і знімає напруженість в найсумніші осінні дні.
