Це видання для тих, хто хоче позбутися мовного калькування. Воно, може, й неповне, але на побутовому рівні цього вистачить. Користуватися словником зручно, до деяких ідіом наведено відразу кілька варіантів. Також сподобалося, що у кожному слові проставлений правильний наголос, інколи цього не вистачає, але не тут.
Слишком много всего для столь короткой истории. Не успел я за это время привязаться ни к одному из персонажей. Когда сильно растягуют сюжет мне тоже не нравится, но и рассказы я не особо люблю, поскольку не успеваю погрузиться в историю, прочувствовать главных героев. Сели, выпили, напали, погибли — вот и все. Как будто короткий пересказ, а хочется то с подробностями все узнать. А такой истории попросту нет. Если с Тарасом Бульбой еще удалось более менее познакомиться, то с его сыновьями совсем нет. Образ Мусия Шило у меня лучше сложился, чем сыновей главного героя, хотя он то упоминался всего несколько раз. От многих других второстепенных персонажей вообще мелькало лишь имя. Не вжился я в эту среду, чтобы как следует насладиться сюжетом. Промелькнул он мимо меня. Хотя задатки хорошие.… Развернуть
Прекрасне видання для всіх хто захоплюється подоражами. Стильно та інформативно проілюстровано, нічого зайвого і в одночас максимум корисної інформації про те як польський мандрівник Олександр Доба готовувався, а потім таки переплив Атлинтичний океан на каяці.
Раніше я думав що такий спосіб переміщення по океану вийнашов та використовував Кюнохов, а виявилось що ні. Цікаво читати такий формат книжок, він підійде як дорослим так і дятім. Можливо не всім сподобається стиль, він під час доволі схематичний, але інформативний і вишуканий.
Взагалі Доба три рази перепливав Атлантику, і ця книга це збірка моментів, та нюансів з трьох його подорожей.
Молодой врач начинает свой профессиональный путь. И практически сразу сталкивается с выбором, который не всегда легко сделать даже опытному человеку. Деньги или принципы? Счастье или жажда безбедной жизни? Пойти против сложившейся системы в медицине и получить массу проблем или подстроиться и "плыть по течению"?
Іноді я просто дивуюся, як книги потрапляють до мене в руки :)
Живе собі у калабрійських передгір’ях Клавдіо Б’янкі. Йому 47 років, колись давно він мав дружину і доньку, яка померла немовлям, і відтоді він один. Відлюдькувате життя та традиційне ведення господарства на своїй фермі його повністю влаштовують. Нечасті, але регулярні відвідини поштаря та кількох сусідів не дратують, а доповнюють його спокійне життя. Споглядання краси природи навколо, можливість спокійно посидіти-подумати, почитати вірші корівкам – те, що доставляє Клавдіо втіху.
Давним-давно Всесвіт і Клавідо Б’янкі домовилися не турбувати один одного, і Б'янкі був за це вдячний, адже надто добре знав: подібні угоди укладаються вкрай рідко, а дотримуються їх іще рідше...
Однієї ночі Б’янкі помічає на своїй грядці з динями… Развернуть
Цитадель -это неожиданное и не разочаровавшее меня знакомство с автором А. Крониным. Главный герой -начинающий врач, идеалист верующий в свою профессию. В книге рассказывается о становлении, о взлетах и падениях, разочаровании и попытки изменить систему. Роман цепляет с первых строк и не дает скучать до самого конца. В этом романе есть все- любовь, верная дружба и предательство. Однозначно советую к прочтению!
Удивительно, но об этом писателе я раньше почти не знала, немного слышала краем уха, а ведь он очень крут!
Это редкий случай, конда совпадает все: и качественная проза, и очень правдоподобные характеры героев, и написано так увлекательно, что не оторваться: будто смотришь очень хороший фильм.
Что особенно понравилось, персонажи не картонные, это обычные люди со своими недостатками и страстями, и жизнь в книге абсолютно реалистичная: когда и старания могут быть насмарку, и прекрасные плоды пожинают не те, кто их заслуживает, есть и грусть, и несправедливость. Но автор не пессимистичен, мрачных описаний и печального настроения там нет - просто жизнь как она есть.
Эта книга местами действовала на меня так сильно, что хотелось спорить и ругаться с героями (такого прежде не помню) и громко… Развернуть
Книга очень пришлась по душе, особенно,когда я узнал,что у главного героя профессия,как и у меня.И меня переполняли бурные эмоции от прочитанного,такие,что я впервые за долгое время поставил максимальную ей оценку.
Впечатлен и очень рад,что она попалась мне на глаза.
Не буду стверджувати, але можу припустити, що ті, хто вийшов із СРСР добре пам’ятають музичний фільм із Ніколаєм Єрьоменком та Наталією Трубніковою у головних ролях. Не так, щоб багатий на декорації, але музика, акторський склад та ліричність історії полонила моє серце ще у дитинстві. Принцеса, з її величезними очима, була для мене втіленням середньовічної краси та грації. Лемісон та леді Нінет в реальному житті «зіграли» драму, від чого ставало сумно, адже їхня історія кохання виявилася не здатною зламати перепони, як це сталося у Прістлі…
Але повернімося до повісті. В мене на полицях є збірка творів Прістлі, але я чесно прочитала звідти лише «31 июня» (бо книжка російською), а все інше залишила «на потім». Але минулого року, серед новинок Апріорі, вигульнув цей примірник. Я вже мала… Развернуть
Наверное, в каждом городе есть свои легенды и мифы. А если их нет или их очень мало, то нужно обязательно придумать пару душещипательных историй про любовь с плохим концом, чтобы всем туристам сразу запоминались.
Кажется, что Львов построен на мифах и легендах. Всякий раз, как я приезжал в этот город и мне кто-то рассказывал какие-то интересные истории из прошлого, я не мог понять, правда это или вымысел. Приходилось переспрашивать - исторический это факт или легенда? "А кто ж тебе правду скажет", - улыбается друг из Львова.
Там снимали кино, там жили евреи, которые неожиданно пропали, там жил богатый человек, который повесился, там колбасу из Оксаны сделали...
Книга написана по мотивам телепередачи, которой я в глаза не видел (да и в целом телевизор - зло). Очень много в книге можно… Развернуть
Нарешті повість дочекалася мене й подарувала насолоду.
Книга написана оригінальною смаковитою говіркою, що допомагає зануритися в атмосферу й начебто справді опинитися в тому ж часопросторі, що й герої. Прекрасно, що редактори не взялися щось осучаснювати та переписувати. Та і як - і авторка заповіла, та й не може на таке рука піднятися.
Ця повість про події столітньої давнини, що не втрачає своєї актуальності донині. З одного боку - історичний контекст: війна. З іншого - дуже життєва і майже банальна історія про старшого чоловіка, що взяв собі молоденьку дружину. А вона покохала іншого.
Не знаю, на що сподівався той коханець, що так жорстоко грав почуттями сліпо закоханої в нього Женічки. Гадав, мабуть, як і всі довкола, що доктор чи то байдужий, чи то має залізні нерви. Мені чомусь одразу… Развернуть
Повість чудово передає дух українства-козацтва. Це справжній твір який написаним і виданий як першотвір Миколою Гоголем в 1835 році. Потім на вимогу критиків про "усілєніє общерускій ідєйний смисл" книга була "відкоригована" і вийшла в 1942 році. В якому вже постає не Україна, а Украйна, також такі нісенітниці як козаки сповідують православну віру і царя, також "Южная первобытная Россия", козаки -"российская сила". Жах.
В цьому ж першому виданні 1835 року, все як має бути.
Чудово проймає козацьким духом, переживаннями головних героїв, героїчністю. Також хочу відзначити чудові малюнки, зображення козаків. Воля козацька, за рідне Запоріжжя, за мати Січ, Хортицю, за рідну Україну. Развернуть
Марія Чумарна "Мольфар".
⠀
Дивна книга, що залишила по собі дивні враження.
⠀
До неї увійшли новелла "Дивачка" та роман "Мольфар". Обидва твори присвячені пошуку себе та свого місця у світі. Це філософські сповіді-роздуми про таїни людського буття.
⠀
Читалося легко, сприймалося важко. Ні у новеллі, ні у романі я не побачила цілісності, лише сумбурні, нав'язливі думки. Авторка написала багато мудрих цитат, та не змогла об'єднати їх у єдиний текст.
⠀
Можливо, я ще не доросла до подібної літератури, можливо, переросла: книга однозначно не "моя".
Я трохи підмочу репутацію книзі, але залишусь чесною.
Так, це дуже сумна історія життя маленької Мартусі зі Львова. Одна з найтрагічніших сторінок нашої і світової історії - знищення радянським урядом української інтелігенції, та й не тільки її, якщо чесно. Попрання всього українського - культури, писемності, традицій, тощо.
Мартуся разом із матір‘ю та сестрою вивезена до Сибіру, батько розстріляний у рідному Львові за «понятия», тобто за те, що не забував, якої держави він син, що беріг рідну мову і гордився цим. І сан священника не використовував у корисних цілях.
В нелюдських умовах живуть Берести, холодно, голодно, знущання з боку «корінних» жителів. Важко витонченій артистці оперети, якою була донедавна Ірина Берест, терпіти такі муки. Не витерпіла. Огризнулася: Не скоти ми. Не… Развернуть
Коли тільки ця книжечка побачила світ, моя маленька доня, побачивши рекламу цієї книжкової новинки, стала просити купити їй книгу про манюню Дарочку. Купили, почали читати і... цілковитий захват! Доня просила читати ще й ще! Дарочка стала нашим улюбленим книжковим персонажем! Адже вона справжня й така миленька та гарненька! Скільки чудових малюночків Дарочки, скільки гарних фото! І нічого, що це цуценя підросло й стало бешкетувати без упину. На цю малу бешкетницю просто неможливо сердитися!
Нам з донею було дуже цікаво та весело, коли ми читали цю книжечку. Досі згадуємо про Дарочку з усмішкою! Дякуємо львівському видавництву „Апріорі” за ось такий маленький книжковий позитивчик у нашому житті!
Отзыв на украинском языке
Как-то прогуливаясь по португальском городу Лейрия, увидел афишу о том, что в центре города, в парке будет симфонический оркестр. Заинтересовал формат выступления и то, что вход свободный. Ночью под открытым небом, у огромной сцены. Решил обязательно пойти посмотреть. Классическую музыку я любил, бывал в филармонии и имена Генделя, Стравинского, Бетховена мне были знакомы, но оперу вообще не воспринимал.
Над городом уже заходило солнце и люди из разных частей города начали наполнять площадь. Была смастерённая большая сцена, без экранов, а с двух сторон пристроили большие колонки где-то по два метра в длину.
Музыканты играли «Реквием» Верди, и мы пришли именно на dies irae. Первое, что поразило - это звук, кажется он был настолько громкий, что разливался не только… Развернуть
Через специфічний жанр записок мандрівниці у книжці відсутній сюжет, немає щонайменшої інтриги, якихось особливих пригод чи несподіванок. Авторка має дещо зверхній стиль оповіді, з більшим ентузіазмом вона описує себе саму і свою поведінку в ситуаціях взаємодії з гульською культурою, ніж якісь цікаві особливості проживання серед гірських мешканців. У книжці бракує здивування оповідачки іншою культурою, яке міг би розділити з нею читач. І це скоріш за все не тому, що гуцульський побут і розваги не мають чим здивувати, а тому, що головною метою авторки була саме презентація себе як сучасної емансипованої жінки, для якої і носіння штанів, і куріння цигарок, і далекі екзотичні мандрівки є звичною справою.
Незважаючи на невеликий обсяг, книжка для мене читалася важко, переклад теж читанню… Развернуть
Очень интересная повесть о любви и дуэли , дружбе и предательстве. Захватывающий современный сюжет с первых страниц. Читать очень интересно! Здесь присутствует даже поэзия в какой-то степени...
Витька - "Во какой парень" , что ище о нем сказать) Влюбился в свою подругу с которой очень давно дружил(подробности в книге). Ну , решил попытать удачу позвать на свидание. Но , не тут то было! Галя припахала тоскать воду)) Попробовал второй раз. Теперь рубает дрова... После одного момента , он участвует в дуэле . И не известно кто кого подстрелит !
Сюжет развивается очень захватывающе , не успеешь и глазом моргнуть , как прочтёшь всю книгу . И концовка вас не оставит в покое... Я уже говорила , что здесь вы будете смеяться до слёз?) Рекомендую !!!
Для мене даний твір не викликав особливих емоцій, можливо тому, що я не прочитав його повністю.
А ще можливо тому, що мені твори про кохання не подобаються!
Натрапив я на цей твір в школі на уроці української літератури.
Читається він швидко.
Найбільш незрозумілий та безглуздий момент у творі як на мене *Дуель*. Перше враження від цього, Як ? Навіщо ? Ну-у я розумію закохались хлопці, проте боротись за даму таким методом.... вибачте це абсурд, ще + огнепальною зброєю в шкільному віці
