Рецензии на книги — Артем Чех

До чого котиться наша українська література, якщо на конкурсах молодіжних романів здобувають перемогу такі книги? Що далі нас чекає? Я не знаю, кому може бути цікава автобіографія нікому невідомого 20 річного  хлопця. Хоч і написана з нотками (іноді проскакують ) гумору, але впереміж з добротними матами. Уже на перших сторінках це мене насторожило, далі засиутило, а потім почало викликати відразу. Те, що на сторінках згадуються відомі люди, як то Андрухович, Забужко,Руслана і т д, аж ніяк книгу не рятує.

Цього ви не знайдете в Яндексі? Як би ж то....

Вот такие зарисовки из жизни я очень люблю. Это как глоток свежего воздуха в жаркий день. Правда жизни. Неприглядные, не приукрашенные истории из жизни простых людей. О золотом времени черкасского района и о лихих 90-х. Чёрное тут называют черным, белое - белым. И даже серому не придают лишних 50 оттенков. А что поделаешь, если жизнь такая... Такие книги хочется читать запоем. Но некоторые историй цепляют на столько, что читать дальше нет сил. Тяжело, потому что это правда. Мне очень понравился язык автора. Очень приятный, чистый и лёгкий. Он легко ведёт за собой и ты понимаешь, что все эти истории запросто могли происходить в твоём районе, в твоём дворе.

Бляха, чому я тільки зараз добралась до Бабкіної, Лівіна, Чеха??!! Чому мені тільки буквально недавно відкрилися очі на сучукрліт, яка знаходиться під носом?? Наші пишуть настільки прекрасно, наскільки зрушують ті самі коліщатка десь всередині власним словом, що мама не горюй. ⠀ Що поробиш, я була молода і дурна (зараз не така вже молода і може трохи розумніша) і мені повилазило: на сучасне, тим більш українське я говорила своє заповзяте нонконформістське "фееее". Але матінко рідна, мій маленький літературний естет всередині захоплено танцював джигу-дригу від цієї збірки! ⠀ Взяти хоча б Бабкіну і її "#піфа" - історія про дитинство і дорослішання, про кохання, яке могло статися, але не сталося, про перший секс, який описано так природньо, що дійсно думається - справді, воно так і є, це…

Автобіографічна книжка, що складається з окремих історій життя героя, які в принципі не пов'язані між собою певним сюжетом Такий собі потік свідомості. Але відвертість, дотепність, гумор не дадуть вам відірватися від неї, й ви неодмінно дочитаєте до кінця. Тож гарний настрій після прочитання гарантовано.

Ця книжка пройшла через велику кількість топів та підбірок цього року, тож я просто не могла її не купити та не прочитати. Книги у Чеха вийшла просто чудова, я проковтнула її за три дні, притому, що часу на читання у мене мало. Я просто цілими днями про неї думала, та чекала вечора, щоб прочитати ще шматочок, а потім ще один.

Книга у цілому автобіографічна. Автор розповідає про своє дитинство у Черкасах, проте це все відбувається через життєві історії мешканців його та сусідніх хрущовок. Усі персонажі дуже колоритні та живі, їм усім віриш, бо ти точно знаєш, хоча б з сімейних історій, якими було життя у Союзі, та якими були незалежні 90-ті. Часовий проміжок, що покриває книга досить довгий - від початку двадцятого сторіччя та до 2014-го приблизно. Проте найбільше кількість подій…

«Точка нуль» Артема Чеха – це збірка есеїв із фронту, який простягнувся на сході нашої держави. На мою думку, дуже некомфортних та неприємних історій і для читача, і для автора, та що там - для цілої України. Але як можуть бути затишними книжки про війну, тим більше від очевидця? Нам здається, що вона десь далеко, і це зовсім не про нас. Тому повинні писатися такі книги, і в них мають бути читачі, які розумітимуть, що це відбувається не в минулому чи якомусь майбутньому, війна триває сьогодні! ⠀ Артем Чех не старається романтизувати її, він показує всю її сірість і ницість. Усі косяки командування та страхи простих солдатів. Розповідає, що не всі герої – солдати, але і не всі солдати – герої. Дехто мовчки гідно несе службу, а дехто, користуючись становищем, творить безчинства. Та попри…

Автору не відмовиш у певному літературному дарованіі. Таких люблять викладачі літератури в школі – за хороші твори. Щодо мови претензій немає. А от з ідеями повний провал. Знову на сцені автобіографічний образ прекрасного розумного (але якого не зрозумів сірий світ) хлопчика з томіком Гегеля під пахвою (в Ушкалова в «БЖД» ту ж смішну функцію виконує томик Ортеги-і-Гассета). Книжка переповнена Русланами, Горлумами, Кличками та іншими сіюмінутними персонажами нашого життя, а також штампами типу "львів – справжній кавовий театр" і "гори – то вічність". Якби я міг, я би порадив автору всю цю писанину складати у шухляди, хай полежить років 5-6, а потім перечитати і спробувати (якщо на той час ще буде бажання писати) перетворити їх на щось по-справжньому літературне

бкврм

Колись у "Подолати минуле" Грицака мені запам'яталася думка про те, що українці - надзвичайно травмована нація. Фактично 30рр кровопролиття з 1918 по 1945рр. Війна, революція, терор, голодомор, Війна.

Спорадично травматичний досвід продовжувався і далі: зсилки, шістдесятники, розпад СРСР, лихі 90і. Нація як людина: дитячі травми лишаються у свідомості і формують її характер і поведінку. Фактично, те, що ми звемо "менталітетом" - це результат емпіричних надбань нації.

Відмінність у тому, що нація живе довше за людину, і в неї є час "перерости" дитяче насилля через зміну поколінь. Скупість, недовіра, агресія і біль, які подарував нам "совок", лишаться в минулому, якщо майбутнє буде багатим, добрим і мирним.

У глобальному контексті чимало визначних нон-фікшенів ("Хомо сапієнс" Харарі,…

«Сині двері зліва», книга Артема Чередника, який пише під псевдонімом «Артем Чех». Роман, написаний у 2007 році, став переможцем конкурсу «Молодіжний міський роман» від видавництва «Фоліо».

Книга оповідає про драму життя молодого лікаря Валерія, який вирішив приїхати в столицю зі свого села, щоб знайти своє місце під сонцем. Головний герой намагається знайти свій сенс життя, сподобатися новим сусідам, не потонути в суєті і просто бути щасливим. Ця книга піднімає дуже багато сфер людського миру, але найбільший акцент робить  на пошук себе і свого покликання. Упродовж усієї розповіді автор говорить нам про цінності простоти й не потрібності брехні про себе. Ця історія про людей, про їх помилки й  очікування, про вчинки, але не про погані чи добрі, а про зроблені. Про боротьбу за мрію серед…

Цікаво було прочитати книгу, яку написав мій земляк(я як і автор родом з Черкас), але ще цікавіше це те що я добре знаю район в якому трапились події описані в книзі. Книга наповнена місцевим жаргоном через що мені наприклад було просто її сприйняти. Кожен розділ книги це нова історія, яка може переплітатись з іншими, але так чи інакше всі історії пов'язані з автором і з його дорослішанням, з мікрорайоном в якому пройшло його дитинство. Історії різнопланові від веселих до сумних(хоча під кінець книги було більшість сумних все таки). Я отримав насолоду від прочитання цієї книги, хоч деякі історії мені сподобались менше ніж решта, але книга залишає хороший післясмак, рекомендую до прочитання.

В котрий раз відповім незадоволеним - це, нажаль, не та книга з якої потрібно починати читати Артема. Треба трохи звикнути до нього, чи шо.. Для мене Чех - улюбленець. За прекрасний гумор, за несподівані сюжети, за мову від першої особи таких схожих на мене людей, за метафори. За все це я його перечитую кожного вересня. Стабільно. Коли попереду 9 місяців вітрюганів та багнюки під ногами. Він мене рятує.

Если честно, до этого никогда раньше не читала качественную украинскую современную литературу. Было дело, что читала Дереша, но он так запутан, банален и скушен, что не впечатлило. Точнее, оно неплохо, но не вызывает интереса читать дальше. Одна мысль о Карпе пугает, так как читать желания вовсе нет. А вот Чех очень заинтересовал. То, что этой книге я поставила 5, не так уж и много значит. Просто по сравнению с тем, что я читала с украинского. Автор молодец, мысли не запутаны, все понятно и даже ощущаются его мысли, будто прикосновения. Хотя книга не о белых овечках, а правда о реальном одиночестве.

Так склалося, що я не жив у місці, схожому на район Д в Черкасах. Проте це не так важливо, бо воно знайоме кожному. Окрім, можливо, тих людей, хто все життя провів у селі або приватному секторі. Але там своїх історій вдосталь — ще й невідомо, у кого вони будуть яскравіші. А райони ж ці розкидані по всіх містах, від великого до маленького, де пройшла легка рука найкращих з людей — соціалістів! Мій я знаходив в Донецькій області, куди мене відвозили майже кожного літа на декілька місяців.

Лавочки з бабусями, що роками невпинно слідкують за дотриманням моральних та соціальних норм середини 20-го століття. Стіл, де грають в лото чи доміно. Діти, що пізнають цей світ та хоч спраглі не йдуть додому, бо вже не випустять. Мізерні зарплатні. Алкоголіки досипають у кущах, бо п’яні вже о 7-й ранку…

Эту книгу мне привёз брат со Львова (не тот брат который кровный, а человек, которого я могу назвать братом). Говорит: "Хочу знать твоё мнение". Вот моё скромное независимое мнение. Итак, "Цього ви не знайдете в Яндексі" Артём Чередник (Чех - это школьное прозвище). Это книга про определённые этапы жизни писателя. События происходят в глазах пацана, да и написана она по сути для пацанов. Читается очень легко, за счёт разговорного языка написания, небольшого объёма и толики юмора. Хотя, я бы это юмором не назвал, тут скорее стёб, этакий литературный сарказм. Первое, что меня начало раздражать после прочтения классиков, это использование матюков. Они так и режут глаз. Как по мне, если б они были завуалированы или смягчены, то смотрелись бы уместнее в контексте данного произведения.

Далее.…

з перших же сторінок захоплює своєю дивакуватістю. особливо мене припирали кумедні повтори, які автор вдало використовував. типу літературний прийом такий. книженція злегка психоделічна, але в цей же час доволі весела, наповнена смішними моментами, чудернацькими думками та головними героями. читалася доволі легко та швидко. мені сподобалася)

5 авторів, 5 оповідань, 5 різних історій життя.

Здавалося б, невеличка збірка, коротенькі оповідання - а всередині глибина.

Кожне оповідання з цієї збірки розкаже нам про щось своє - чи то історію кохання, чи історію про неймовірно роздуте бажання слави, чи історію про втрату близької людини, чи втрату самого себе після повернення з війни.

У кожного героя свої радощі й горе, прагнення і переживання, мрії та бажання. Щось здійсниться, а щось ні. Життя внесе свої корективи.

Але поки ти молодий - ти невимушений, вільний. Ти падаєш і підіймаєшся, йдеш далі.

Це історії про нове покоління, яке, на відміну від їхніх батьків, не знають, що таке ціпок тоталітарної країни.

Вони вільні, і можуть бути невимушені.

Чудова збірка з роботами молодих талановитих українських авторів.

Я "смакувала" ці історії по…

Это вторая книга Чеха, которую мне удосужилось прочитать. Хоть слово "удосужилось" тут не совсем подходит. А прочитать нужно было, ибо книги нужно отдать. В нескольких местах хотелось всё бросить и дальше не читать. Нужно было так и сделать. Так что, если вы читаете эту рецензию и уже начали читать книгу, смело закрывайте и возьмите что-то приятное. После прочтения ТАКИХ книг, понимаешь насколько ты любишь своих любимых авторов и с радостью к ним возвращаешься. Я, например, сейчас читаю Геймана и просто кайфую. И думаю: "За то время, пока я мусолил этот шлак, мог хорошую книгу прочитать", жаль потраченного времени. А теперь я всё же объясню, почему всё так плохо. А то кричать, что всё ужасно может каждый, но не каждый объяснит почему. Поехали. Сюжет. Главное действующее лицо -…

Саме з цієї книги варто починати холодний вересень. Трамвай, шарф, замерзлі руки - 3 необхідні елементи для стовідсоткового проникнення.

Бредятина еще та! Писатель, если так можно сказать, 85 г.р., но что он пишет!!! как они бухали в крватире его друга, страдали фигней, не работали, в итог "типа главный герой" заканчивает свои дни в спихушке.... МУсолила эту книгу с недели три, ну уж очень мне хотелось узнать - а вдруг в конце будет хоть что-то неразочаровывающее окончательно??? только зря время потратила( А так хотелось почитать на укр.язык

ну така собі історія про хлопця Віталіка, який заробив багато біди на свою голову. з самого дитинства його цькували вчителі та однолітки, а батьки зовсім забили на виховання хлопчака. у такому от оточенні він і виріс. а виріс ким: п'яницею, розгільдяем та лінивою жабою. як друзі не намагалися витягнути його з болота, ніщо не допомагало. пив, курив, нюхав, байдикував, позичав, не віддавав і шлявся де попало. так і загнив... книга й справді антипод тому, як треба жити. в якійсь мірі змушує замислитися над своєю поведінкою та ставленням до життя. були звичайно смішні моменти, історії та пригоди веселої трійці. читалася дуже швидко і легко. хоча не скажу, що це найкраща книжка Чеха. таке.