Какова она, загадочная русская душа? Самый сложный вопрос, на который практически нереально ответить любому иностранцу. Можно, конечно, немного приблизиться к этой недосягаемой проблеме. Специалисты говорят, надо читать классиков из этой страны, тогда можно начинать понимать поступки тех или иных людей, носителей данного языка.
Поэтому естественно можно сформулировать и аналогичные вопросы, каков внутренний мир современного француза, исландца, канадца, конголезца или новозеландца? А как проникнуться их культурой? Возможно, таким же образом: через чтение их классики и современной литературы этой страны.
Основную мысль, содержащую намеки-ответы на предлагаемый вопрос, могут передать лучшие образчики соответствующей литературы или многомесячные современные бестселлеры. Желательно, чтобы эти… Развернуть
Во время второй мировой войны беженцы из старой Прусии, Хильдегард фон Камке и ее дочь Вера, появляются на пороге дома Иды Экхофф. Ида не питала особой нежности к, как она говорила, чертовым полякам, но выгнать их тоже рука не поднималась, так началось их непростое сосуществование. В книге мы, по сути, узнаем о жизни Веры, от того, как она была маленькой девочкой, до глубокой старости, но на самом деле история совсем не об этом. Это история о смене поколений, о том, как на смену старого приходит новое, в чем-то лучшее, в чем-то более ширпотребное. О том, как люди проносят в себе исторические события через всю свою жизнь, как тени прошлого не дают им спать по ночам. Автор отчасти иронией, но вместе с тем с большой любовью подходит и к ушедшему, и к настоящему, заставляя нас то смеяться… Развернуть
Я давненько не следила за новинками украинской литературы. Но книгу года 2016 по версии BBC я заметила из-за автора. Я вспомнила, в каком восторге была от творчества Малярчук десять лет назад. Её книги для меня понятны.
Я не ожидала от "Забуття" чего-то особенного, но боялась разочарования. А в итоге, с первых же страниц получила удовольствие от книги.
Мы все уходим в небытие. Даже исторически важные личности забываются. Липинский посвятил свою жизнь независимости Украины, а украинцы его забыли. Они его разочаровали еще при жизни, и очень заслуженно.
Мне понравилось, как преподнесена жизнь Липинского, как описаны исторические факты. Эта книга смесь правды и вымысла. В современной части сюжета автор описывает переживания, которые находятся на грани.
Я завжди хотіла бути розумною, але…Развернуть
Неоднозначна книга. Історія йде паралельно у двох часах з проміжком у 100 років. Одна з них розповідає про В"ячеслава Липинського, українського монархіста польського походження, інша -- про письменницю, імені якої не названо.
Письменниця розповідає про своє життя, порівнюючи його з життям Липинського, проводячи паралелі, знаходячи подібності і співзвуччя. У хворобливому захопленні Липинським ідеєю української державності вона бачить надію на своє видужання -- адже якийсь час тому стала дуже боятися всього і перестала виходити назовні, навіть на балкон не наважується ступити. Чи допоможе їй така терапія -- невідомо, але принаймні Липинський не буде повністю поглинутий синім китом забуття. Розділи про Липинського мені сподобалися значно більше, ніж "сучасні". Хоч я і розумію, що там багато… Развернуть
одразу хочу сказати, що мені ніколи не подобались книги в яких головними героями є історичні постаті. Але! ця книга по правді дивовижна.
легко і цікаво написано. Дві історії життя. життя такого, яким воно є насправді. Зі своїми невдачами, сльозами, прагненнями...
книга змусила мене відкрити гугл та почитати, хто все ж таки цей В'ячеслав Ліпінський.
Таня Малярчук - Забуття!раджу!
Нова для мене авторка. Давно чула її ім'я і вирішила щось почитати. Знайомство мене не розчарувало.
У книжці дві сюжетні лінії. Історія молодої жінки, яка раптом почала відчувати панічні атаки і клінічну депресію, відмовилася виходити з дому і комунікувати з людьми і які зусилля вона робила, щоб це подолати. Їй здається, що її поглинає синій кит забуття, що вона розчиняється в часі і губить себе. Щоб триматися хоч за щось, вона читає підшивки газет 50-річної давності. З них вона дізналася про смерть В'ячеслава Липинського. Це друга сюжетна лінія - історія життя В'ячеслава Липинського, поляка за народженням, з українським серцем. Зізнаюся, про Липинського я зі школи пам'ятала, що він громадський, політичний діяч, історик. І все. Тепер отримала нагоду дізнатися більше, і дізнатися не в… Развернуть
Тепер процес писання більше нагадує гру на фортепіано. Я музикую.
Такою має бути сучасна українська література. Зі шлейфом історії. З переплетінням життєвих подій. З своїм баченням до деталей. І своїм викладенням думок.
Напевно в моєму рейтингу книга буде на рівні найцікавішої книги Винниченка «Танго смерті». Бо кожна з них своя, та інакша. Львів, Галичина , місто Станіслав, що в майбутньому стане Франківськом… Відень (Австрія), Прага (Чехія), і така близька Польща… Авторка вміло показує нам кадри з життя відомого та призабутого часом діяча Липинського.
Вміло поєднує сюжетні лінії з історичними подіями. Відкриває завісу особистого життя Липинського.
І оте відстоювання власних переконань, оте бажання не просто правди,а істини. Що тримало його протягом життя.
Волею випадку абсолютно…Развернуть
З'явившийся завдяки потраплянню до черева гігантського синього кита та, звичайно, «серцю у горлі», роман Тані Малярчук певною мірою являє собою данину пам'яті В'ячеслава Липинського. Ця видатна постать — поляк, який любив Україну більше, ніж самі українці, — несправедливо поринула у забуття, та була витягнута звідти потребою згадувати-пам'ятати.
Цікаве переплетіння історичної правди з художньою вигадкою, пошук, до якого привела так звана криза ідентичності, стиль написання, уміло-дивовижне оперування словами — усе змушує вчепитися у книгу та не відпускати, доки очі не полізуть від утоми.
Хаотичність думок, які цей роман породив, не дозволяють написати багато, але, думаю, мені однаково було б замало.
Проте для підсумку додам — зачепило. І, чи не найголовніше, тим, що дві такі між собою… Развернуть
У романі дві сюжетні лінії, одна приваблювала та захоплювала, інша - дратувала. Гарний стиль, легко читається, цікаво та досить інформативно, але усе це стосується лише життя Липинського, із постаттю якого познайомилась уперше. Але лінія дівчини для мене так і залишилась незрозумілою. Дивні намагання поєднати цих двох героїв. Дивні та, на мою думку, непотрібні.
Утім роман цікавий, тут можна почитати про історію своєї країни, актуальна книга на сьогодні, якщо чесно. Цікаво розкривається постать історика, його особиста драма, його патріотичні переживання та становлення. Поляк, який любив Україну більше, ніж переважна більшість українців.
Дуже цікаво читати про українську інтелігенцію та провідних діячів ХХ століття, цікаво читати про них, як про звичайних людей, без прикрас та… Развернуть
Понравился стиль, двойная линия повествования, трендовый жанр исторической разведки. Линия девушки с расстройством казалась иногда менее реальной, чем додуманные за Липницкого мысли, но именно это мне и понравилось, что на основе прочитанных дневников и писем удалось выстроить убедительного персонажа.
Книга дохновила перечитать письма и дневники, не политических деятелей, правда, а писателей, но уже что-то.
Книга оставила довольно нейтральные впечатления. Возможно, проблема в том, что попалась на глаза она уже с лейблом "Книга года" и поэтому ожидания были завышенными. Очередной раз, когда модная книга оставила желание пожать плечами.
Непроста книга, за якою стоїть спроба автора "вжитися" та проаналізувати останні роки життя несправедливо забутого у нас В.Липинського, подекуди перемежовуючи сторінки його біографії з власною. Книга підводить до болісного рефлексування про минуле, а також містить несподівані та болісні факти з життя української інтелігенції. Дяка автору за спробу повернення із забуття цієї важливої для української історії постаті та уважне прочитання архівної спадщини В.Липинського.
Несподівано для мене книга зачепила декілька струн. Вона подарувала мені знайомство з цікавою особистістю і спровокувала на роздуми. Якщо зберетесь її читати, раджу не очікувати від неї забагато і тоді, можливо, зможете отримати задоволення.
Книга опинилась в мене на поличці, в першу чергу, через неординарну особистість — поляк, В’ячеслав Липинський, що всі сили віддав за боротьбу за український народ, а таке не часто зустрінеш. Хоч його погляди сьогодні вже досить застарілі, але тоді могли й спрацювати. Все краще за геноцид, який потім влаштують совєти.
Хочу навести цитату з книги, яка влучно описує погляди історика і чому він вбачав монархію, як дієву систему для країни.
Развернуть
Програли українці, бо не мали "ідеї, віри, легенди про одну, всіх об'єднану, вільну і незалежну Україну." Здатні на…
Час як кит, пожирає усе на своєму шляху. Скільки
кращих людей потонуло у його череві. І скільки ще підуть у забуття.
Про одного із них ця книга. Історія В'ячеслава Липинського, українського історика польського походження. Людина, що не боялась тоді на початку ХХ ст. говорити що він українець, писати українською. Людина що пішла проти власної сім'ї.
Тож рекомендую тим хто нічого не знає про Липинського.
Буде цікаво.
Ці вусаті чоловіки в мундирах, що колись були втягнуті у державотворчі процеси, а зараз дивляться з пожовклих фотокарток — вони колись були живі. Про щось мріяли, припускалися помилок, хворіли. Важко уявити їх настільки справжніми, читаючи сухі біографії, але Малярчук взяла на себе сміливість відтворити цю справжність, принаймні для В'ячеслава Липинського.
Втім, я зрозуміла, що прочитаю цей роман через іншу лінію — автобіографічну. Виявляється, і так можна — вплітати чиєсь життя у своє, вишукувати паралелі у долях двох людей з різних епох і врешті решт відшукати точки перетину. А підкупили мене панічні атаки, "серце у горлі" головної героїні. Лише людина, яка колись через таке пройшла, зрозуміє цю порожнечу, в яку випадково зазираєш і волієш більше б ніколи не бачити. Забути.
Є речі, що з… Развернуть
