Гонихмарник

Так трапилось, що мені пощастило при знайомстві з цією книгою водночас і більше, і менше, ніж більшості інших читачів. Ні, я не намагаюся вигадати якусь неймовірну історію чи когось заінтригувати. Просто я читала "Гонихмарника" ще тоді, коли Дара Корній, ще до свого переможного виступу на "Коронації слова", викладала його за розділами на літературному сайті. Із бонусів: прочитала неймовірну історію львівського, такого дощового й сонячного водночас, кохання раніше за редакторів КСД і навіть раніше за членів журі "Коронації слова"; спостерігала за реакцією читачів, серед яких були як ті, хто переймалися коханням Аліни й Сашка, так і ті, хто настіливо прохали, аби дівчина віддала перевагу надійному й непоганому ж парубкові Петрові. Уже тоді була переконана, що Дара Корній не тої вдачі,…

Одразу скажу - не читайте опис на книзі. Ніякі це не "Сутінки" по-українські. А людям, які писали відгук на книзі треба заборонити взагалі брати до рук ручки/клавіатури. З авторкою я познайомилась з книги "Тому, що ти є", і, забігаючи на перед, скажу, що вона таки сильніша за "Гонихмарника". Однак цей твір я фактично читала на одному диханні. Щоправда останні 50 сторінок давались складно. Якщо чесно, то саме кінцівка й псує трохи враження про книгу в цілому. Дара Корній аж занадто нафантазувала там, причому так, що часом було складно зрозуміти, що ж відбувається з героїнею та іншими персонажами. Однак, якби по цій книзі зняли фільм, то фнал-екшен був би якраз доречним. Усі пишуть про чудове вплетення української міфології, тож і я не можу оминути це увагою. Якщо чесно, то навіть не…

Мене теж пробиває на книжки про любов. Здебільшого я пів книжки фиркаю, але раз в рік і патик пальне. Пальнув.

Найбогбороне Вас прочитати передмову до книжки на обкладинці - про Стефані Майєр і Едварда. Маєрщиною і вампірщиною тут не пахне. Добре, що я це прочитала, коли вже була на середині, а то б плювалася...антиреклама, одним словом. Ніякої саги, може трохи «Костянтина» під кінець...

До того, це моє знайомство з творчістю Дари Корній. І досить вдале, хорошо компанія до моєї полички укрсучліту. По настрою - дуже схоже на Роздобудько, а Ірену я люблю ))

Про сюжет. Історія кохання та боротьби. Зародження, усвідомлення та шляху. Але крім кохання к книжці не одна історія гарної дружби, сімейних драм та Львів. Неможливо не любити книг, де місто Лева є головним героєм - в прямому значенні.

Образ…

Книга досить цікава, хоча дещо наївна. Сподобалась тим, як автор вміло вплітає в сюжет український колорит. В книзі є народні легенди, оповідки про Карпати. А ще цікава мова самої книги – не літературна, а з польським діалектом. І це додає повноти відчуттю тому, що відбувається в книзі. Цікаві герої, а не звичайні вампіри, до яких ми вже звикли. І хоча книгу я читала вже давно, та все ж таки я чітко пам’ятаю ті приємні години, які автор подарувала мені.

В рамках игры "Несказанные речи.."

Критикувати завжди легше, ніж написати щось самому, - це я розумію. Але ніяк не збагну, як так вийшло, що чудовий задум, котрий так захопив мене спочатку, до кінця книги був зведений на пси, змарнований. І легенди пречудові (чи не цікавіші від головної сюжетної лінії), і образи цікаві. Тобто проблиск оригінальної думки присутній. Але врешті-решт особисто я отримала "кашу". Авторка, очевидно, ніяк не могла визначитися з яскравим фіналом, а тому зі спецефектами переборщила, передала куті меду. Так шкода - я кілька місяців горіла бажанням взяти цю книгу до рук, але коли це нарешті сталося, особливої радості чомусь не відчула. "Гонихмарник", звісно, має право на існування. І, звісно, має свою читацьку аудиторію. Але я переконана, що ідею було розгорнуто недостатньо, а місцями - занадто…

Дар від Дари Це неповний текст рецензії, за яку я колись отримала першу премію на конкурсі в Києві... Вилучено переказ сюжету книжки, бо там самі спойлери,які розкривати не хочу, аби не зіпсувати вам задоволення. Дара Корній – псевдонім сучасної української письменниці, про яку відомо дуже мало, бо вона не називає ані свого справжнього імені, ані дати народження. Ось, що вона сама каже про себе: «Християнка. Українка. Мама. Дружина. Народилася і виросла на Волині. Мешкаю і працюю у Львові. Пишу змалечку. Пишу під псевдонімом Дара Корній через життєві обставини». Ця письменниця дебютувала у конкурсі «Коронація слова-2010», здобувши там третю премію в номінації «Романи». Після цієї перемоги, її роман був надрукований видавництвом «Клуб Сімейного Дозвілля» у Харкові. Він називається…

Важко мені описати цю книжку, якось не підбираються слова. Просто точно знаю, що варто її прочитати всім кому цікава українська культура і тим хото любить фентазі(якщо то можна так назвати). Я б сказала, що тут легенда вплетена в життя.

Ну вот так где-то. Жила-была однажды девушка, которая была "не такая как все". В этом месте открываются скобочки, куда вписываются все элементы шаблона: красит волосы, читает Кафку, не учится, но умная, пьет только кофе, проводит вечера не на концерт Океанов, а в библиотеке или рисуя что-то, ссорится с матерью, но поддерживает прекрасные отношения с отцом. и много всего того же типа. Потом появляется ОН: открываем скобочки, снова вызываем шаблон: одевается в черное, ему нужна только ГГ, у него стремное прозвище, его знают все, но при этом сохраняется таинственный флер. Он появляется ну вот вообще всегда, где нужно дать очередной пинок сюжету на начальных этапах: он даже готов сидеть на подоконнике, ожидая, пока проснется Алина, только для того, чтоб она могла "остроумно" его оттуда…

/на украинском языке/ Любовно-фантастический young-adult fiction как он есть. Алина - талантливая студентка львовского художественного колледжа, любящая Кафку, красящая волосы в зеленый цвет и протестующая против всего на свете (надо сказать, девушка получилась духовно богатой сверх всякой меры и, пока не привыкнешь, это изрядно раздражает). Саша - начинающий скульптор, красавчик и ловелас, а еще внутри него сидит демон, ответственный за управление погодой. Надо ли рассказывать, что между ними произойдет дальше? Рекламируют книгу как украинские "Сумерки". Жанр, определенно, тот же, но, к чести автора, это не стопиццотый пересказ темы "я его люблю, а он упырь, но тааакой хороший, что какая разница", нещадно эксплуатируемой на российском рынке серией "Пленники сумерек". У пани Корний…

"Куди там стихіям природнім до тих стихій, що нуртують усередині людини." Яскравий український колорит, давня українська міфологія, казки, легенди, мальовничі Карпати та Львівський дух...мене просто захопили. Дуже сподобалась головна героїня, не така як усі, загадкова, творча, не зважає на те, що про неї думають інші, вона ніби живе в своєму світі... Історія про справжню дружбу, про любов і про боротьбу між добром і злом. Це вже друга книга Дари Корній, яку я прочитала. Я вперше зустрічаюся з таким стилем написання, з цими книгами втрачаєш відчуття реальності, хоча реальне місто в книзі повертає тебе на землю, щоб ти не полетів десь зовсім далеко, щоб не заблукав у лісі чи щоб не зачарували містичні Карпати.