Ключ

"Ключ" Василя Шкляра - не книга, це якийсь таємний щоденник.Це дійсно не детектив, не еротика, не містика. Це синтез всього й одразу. Затягує в глибокі роздуми, не дає перепочити ні секунди, вимагає постійного(!) процесу мислення, деколи асоціації є, але ще потрібно знайти сили, щоб зрозуміти їх.

Ключ - это странный роман с привкусом детектива. Еще в середине книги,я поняла чем она закончится, но страница за страницей ставили мои мысли под сомнение. Несколько раз я меняла в голове концовку и тут...последние несколько глав меня просто повергли в шок. Я ожидала чего угодно, но не такой концовки! Да,она неожиданная,но насколько неожиданная,что показалась мне немного нелепой. Шкляр вложил в книгу много хороших мыслей и если бы не концовка,книга была бы на твердую 5! Но..в данном случае 3+ я ей бы поставила.

#Ключ Містичний детектив (1999) Беручи із рук незнайомця ключ від його квартири, очікуйте неприємностей. Особливо, коли господар так і не з'являється за платою. Емоційно, яскраво та до дідька захоплююче... Журналіста Андрія Крайнього кидає із крайності в крайність. Крадена програма для політичної партії, розмови з друзями у "Трьох поросятах" та очікування весни, коли його "маленьку" можна завести нарешті. От тоді-то, як на лихо, він втрачає житло, а невідомий чоловік, якого герой не пам'ятає, дарує йому ключ та сам зникає. Далі, життя грає химерними барвами. З'являється робота із хорошим гонораром та міліцейським посвідченням. Знайомство з жінкою, що дала дивну обітницю, зниклому чоловіку. Історія генія-художника, який малює шприцем шедеври. Головне питання залишається відкритим: хто…

Не знаю, почему, но мне не зашло. С одной стороны, в книге намешано много чего - и таинственные исчезновения, и богема, и проблемы скелетов в шкафах - все это щедро приправлено мистикой. С другой стороны, мне нравится, как автор пишет, неожиданные повороты сюжета, интересные персонажи. Но конкретно этой книге чего-то не хватило, или наоборот, слишком много всего создало эффект перенасыщения событиями...