Діва Млинища

Дуже раджу прочитати. Взагалі, романи В.Лиса про життя на Волині кінця ХІХ - середини ХХ дуже потужні. Здається, це творіння можна читати вічно - стільки всього переплетено в одній книзі, стільки різних доль та облич.

Так багато в цій книзі різних історій. Вони ніби відрізняються сюжетом, але є маленька-тоненька ниточка, що поєднує їх в одне ціле.

Історія відбувається на Волині, біля Шацьких озер. Я цим літом там була: незвичайної краси земля, ходиш там - і повірити не можеш, що це твоя країна, що ця краса - краса твоєї Батьківщини. Головні герої цієї книги (я чомусь не можу назвати це романом. Тут немає кульмінації та зав*язки в класичному розумінні цих слів, хоча події розтягнуті на багато сотень років) мешкають в селі Млинищі. Тут вони зростають, тут розбиваються їхні серця, ллються їхні сльози, лунає їх сміх. Ціла галерея образів минає на сторінках книги, безліч доль, життів, почуттів. По селу пройдеться і рекрутство, і дві війни і все це відобразиться на персонажах, на їх поведінці. Постане і…

Новий роман Володимира Лися «Діва Млинища» знову повертає читача в мальовничу місцевість Волині — село Загоряни. Ми з ностальгією мандруємо тими ж стежками, що ведуть до річки Мережки, тими ж доріжками від оселі до оселі. Раз по раз із сюжету виринають знайомі постаті: баба-шептуха Луцика, брати Вергуни, полька Зоська, що порятувала селян від спалення під час каральної операції, майорять відомі псевдо «лісових хлопців». З нетерпінням чекаєш, що ось зараз вигулькне відоме ім’я Яків і знову занурить в справжнісіньку сагу людського буття. Але сподівання марні. Це зовсім інша історія. Загоряни для Володимира Лиса як таємниче й містичне селище Макондо для Гарсія Маркеса, як вигадана місцина Йокнапатофа для Фолкнера. Але, на відміну від вищезгаданих вигаданих локацій, Загоряни таки існують.…

Чудова книга! Найкраща з усіх його книг!