Конец одиночества

Почему-то эта "трогательная" книга совершенно меня не тронула. Возможно, потому, что она действительно слишком уж "трогательная". Нет, вы не подумайте, это не дамский слезодавительный роман, просто бывает, что автор теряет чувство меры. Вот и этот такой - без чувства меры. Иногда хочется уже, чтобы автор прекратил гнобить героев всякими тяжелыми ситуациями, а еще чтобы прекратил вот это вот "не такой как все". В целом, я понимаю, почему на таких темах иногда паразитируют, но не все могут писать это так, чтоб было органично, логично и при этом тяжело. Вот Велльсу это, на мой взгляд, не удалось. Уже в середине книги хочется, чтобы все закончилось, но оно не заканчивается до самого конца. А приходится читать - куда деваться. Поэтому, если вы хотите вот прям жалостливую историю про не таких…

Дуже рідко серед моїх книжок трапляються книжки німецькомовних авторів. Ось для різноманітності один з них. Книжка довго чекала своєї черги і прочиталася за вечір. Дуже гарна обкладинка, хвилює уяву, її хочеться роздивлятися і уявляти, про що вона.

Головний герой - Жуль. Дія починається з того, що він потрапляє в аварію на мотоциклі і поволі згадує своє життя. Ось він підліток. Він має старших брата і сестру і люблячих батьків. Батьки загинули в аварії і діти потрапляють до сиротинця, віддаляються одне від одного. Жуль згадує, якими важкими були ці роки і як він зблизився з однією дівчинкою, Альвою. Вони проводили багато часу, і з часом Жуль зрозумів, що Альва ставиться до нього не так, як він до неї. Він майже її полюбив, а вона була якоюсь відстороненою і дивною. Підлітки все…

Это роман с ноткой грусти и налетом одиночества. Жизнь Жуля, его брата и сестры меняются после смерти родителей, когда их определяют в интернат. Этот поворотный момент их жизни определит многое в их жизни. Счастливая жизнь, полная смеха и счастья закончилась и на смену ей приходит одиночество. В интернате Жуль отдаляется от брата и сестры и знакомится с одной девочкой, которая станет его подругой. Постепенно его чувства перерастут дружеские, но он так и не решится открыться перед ней и их пути разойдутся. Жуль очень много будет вспоминать последние дни, когда были живы его родители. Последний подарок отца — фотоаппарат станет своеобразной отправной точкой в его жизни. Мучаясь чувством вины, Жуль решит исполнить мечту отца и стать фотографом. Вот только его ли это путь? Жуль много думает…

Минуле завжди впливає на майбутнє. Наші страхи рано чи пізно відгукнуться через роки. Спогади – все одно наздоженуть. Після втрати батьків, Ліз, Марті та Жуля об'єднує одне – інтернат. Горе настільки збило їх з пантелику, що здається такі ж рідні люди швидко стали чужими. У той момент, коли найбільше потребували підтримки, вони не змогли надати її один одному. А відчуття відчуженості й безпорадності переслідуватиме постійно. Але чи можна щось виправити, коли стільки втрачено?

Книга про помилки в минулому. Про несказані слова. Не відправлені листи. Не зроблені телефоні дзвінки. Про страхи. Про реальність, яка прогинається під тиском минулого. Натомість – ідеальна меланхолійна історія. ЇЇ хочеться повільно смакувати, розглядати з різних ракурсів. Створена для холодних осінніх вечорів. Якщо…

Книга непростая и не развлекательная, глубокая и сильная. После прочтения вызывает много эмоций, в том числе слезы. Меня эта книга очень тронула, сюжет у нее развивается стремительно и не отпускает. Советую книгу тем, кому надоели простые и легкие вещи и хочется погрузиться и прочувствовать все нюансы человеческих отношений и непростых жизненных обстоятельств.

Даже после брошенного вскользь на название взгляда, нетрудно будет догадаться, что книга обещает быть не самой веселой по содержанию.. Наверное, я слишком многого ожидала и поэтому немного разочаровалась, дочитав до конца и осознав, что это совсем не то... Я была готова к тому,что у героев будет трудная жизнь,полная испытаний, скитаний, исканий, неприятных сюрпризов и опустошающих потерь, но я надеялась, что один из главных героев, Жюль, окажется более решительным и ответственным за свою судьбу. В итоге из необычного и мечтательного ребёнка, готового рискнуть и двинуться навстречу опасностям, из мальчишки, уверенного в себе, он превратился в унылого, нерешительного, странного и потерявшегося молодого человека, который спрятался в своих мечтах, а когда немного выглянул из своего укрытия,…

Не рекомендую, уж на что я люблю всяческие рефлексии и долгострадания героев, но эта книга невероятно скучна. Первые главы, конечно, невероятно жаль детишек, но жалости мешал простой вопрос - почему их вообще отправили в интернат, если есть вполне себе живая и якобы любящая тетушка. Немного (а вообще говоря очень даже много) не хватило реализма. А уж когда пошла взрослая жизнь героев и вовсе книга стала напоминать бред, особенно замужество Альбы и все последующее в особняке. Но без этого штампа не могут западные писатели - в конце бедная сиротка (а тут и сразу три) обязательно получает свой миллион и может продолжать страдать без таких мелочей, как добывание хлеба насущного. В общем книга повествует о жизни трех ( а если считать Альбу то четырех) людей, которые не умеют общаться, но…

Це книга-осінь, книга-смуток, книга-життя. Вона не має конкретного розвитку подій, кульмінації, зв’язки чи розв’язки. . Події розвиваються розміренно, нешвидко, але водночас миттєво, як саме життя. Вона конкретно ні про що, але водночас і про все. Життя має таку ж форму, чи не так? Ніби наповнене різними подіями, емоціями, але, якщо замислитись, часто не має якогось чітко окресленого сенсу чи мети. . Троє дітлахів втрачають в автокатастрофі своїх батьків. І подальший розвиток подій – це зображення впливу на них цієї події, пошук кожним свого шляху, постійний шлях до себе. Що впливає на нас в цьому житті? Чи має наше минуле владу над нашим теперішнім і яким чином воно творить наше теперішнє «я»? . Якби я мала обирати, з яким кольором у мене асоціюється ця книга, я би обрала сірий. Вона не…

Пожалуй, одна из лучших книг которую я прочитал за последнее время. Сначала книга мне показалась скучноватой но потом постепенно вникаешь и уже не можешь оторваться. В книге много раздумий на такие важные темы как одиночество, о том как наше детство влияет на наше будущее и о том что все наши проблемы в голове и мы не должны винить обстоятельства , а продолжать жить и бороться за свое счастье. Рекомендую к прочтению.

Неймовірна книга, як на мене. Вона дуже сумна, але в той же час напрочуд життєствердна. Допомагає зрозуміти себе, свої страхи, помилки. Тут так багато всього, що може допомогти. Це історія про самотність, про життя, про друзів, про смерть. Але найголовніше - це історія кохання, яке довгий час було замасковане під звичайну дружбу.

Книга написана від першої особи, тому сприймається набагато глибше. Тут багато стрибків у минуле, адже автор хотів показати, як минуле впливає на твоє сьогодні і завтра.

Ця книга страшна і водночас страшенно цікава, прочитавши її, мені здається, легко можна буде побачити всі свої страхи та переживання.

Життя - це гра з нульовим рахунком. Але головний герой так не думає, бо щось забагато мінусів у його списку.

На межі самотності