Произведение просто гениальное! Автор с особым искусством раскрывает читателям особенности украинского менталитета: бороться со всеми вокруг, даже с родными, по любому поводу, при этом ища виноватых где угодно, только не в собственном поведении, словах и поступках! Обусловлено это отсутствием воли и желания идти на компромиссы (будет, как я сказал, или никак, но отсутствует осознание, что другая сторона тоже так думает) И как показывает настоящее, к сожалению, книга и ее посыл не утратили актуальности(
Что касается самих героев книги, то прослеживается очень неприятная черта почти каждого из них: отсутствие желания коммуникации с другими. Каждый сам господин, а другой назначается прислужником, но этот "прислужник" не соглашался на такое расписание и роль, поэтому вызревает конфликт:… Развернуть
Твір просто геніальний! Автор з особливим мистецтвом розкриває читачам особливості українського менталітету: сратись з усіма навкруги, навіть з рідними, з будь-якого приводу, при цьому шукаючи винуватих будь-де, тільки не у власній поведінці, словах та вчинках! Зумовлено це відсутністю волі та бажання йти на компроміси (буде, як я сказав, або ніяк, але відсутнє усвідомлення, що інша сторона також так думає) І як показує сьогодення, на жаль, книга та її посил не втратили актуальності(
Щодо самих героїв книги, то прослідковується дуже неприємна риса майже кожного із них: відсутність бажання комунікації з іншими. Кожен сам собі пан, а інший назначається прислужником, але цей "прислужник" не погоджувався на такий розклад та роль, тому визріває конфлікт: свекрухи та невістки, дорослих… Развернуть
Как мне понравилась данная повесть. Она была такая простая и понятная - иногда складывалось ощущение комедии. Читать было одно удовольствие, я не могла оторваться. И это был очень приятный сюрприз.
Меня как будто вернуло в детство, на лето к бабушке, которая жила в частном секторе. Где были и огороды, и скот…. И очень вкусный виноград. А у соседей росли сливы, которые так хотелось посрывать и сразу съесть. От этого при чтении было очень тепло на душе.
При этом сама история стара как мир - сложно, очень сложно уживаться большой семьей в одном месте (особенно с родителями). Мы наблюдаем за историей и жизнью одной семьи. Два сына становятся старше и хотят жениться - в дом постепенно приходят невестки. Автор показывает обычные бытовые проблемы того периода, обычные ссоры. Атмосфера сельской… Развернуть
Пригодницький роман із щасливим кінцем. Хоча, тут є певні питання. Все ж таки, головний герой був змушений покинути батьківщину. Але залишився живим, та ще й з нареченою.
А , взагалі, було цікаво читати про мисливський побут на Далекому Сході. А про владні репресії ми ітак знаємо.
Чи любовна лінія головна у цьому творі?
На мою думку - ні. І більш важлива тут боротьба за права русинів, селян. А кохання - всього лиш елемент життя. Хоча, не можу заперечувати, що Регіна дивує мене найбільше. Безвольне створіння, зацьковане деспотом, що відмовилося від того, хто був безмежно закоханий у неї. І лиш через 10 років вона зрозуміла, що то було справжнє почуття. А тоді думала, що все зовсім звичайне і такого буде багато. Так, Євген був їй симпатичним. Але почуття до нього не були занадто сильними, щоб противитися волі тітки. Тільки у порівнянні став він їй достатньо милим. І добре, що через роки ця псведолюбов не збила його з правильної стежки служіння народу.
Неперевершений роман, читається легко і скільки у ньому правди. І як він добре розкриває природу совка. Навіть не знаю, як реагувати на його невисокий рейтинг.
Спочатку все було доволі гарно, хоча, можливо, мені так здавалося? Мила, романтична дівчина, яка своїми поглядами на життя різниться від однолітків, їде в місто. Щоб могло бути не так? Все. Для мене був зрозумілий контраст між містом та селом, та я розуміла, що життя Б'янки в місті буде відрізнятися від її бажань, але щоб настільки. Усі люди, які оточували дівчину були збоченцями (усі крім художника, він просто корисливий), а Б'янка цнотлива дівчина... І через це кожний другий персонаж, вважав що її перший раз мав бути з ним.
Взагалі було цікаво читати, як у дівчині боряться скептик реаліст і романтик. Хто виграв дізнаєтеся, коли прочитаєте. Новела не велика.
Для меня рассказ оказался не очень интересным, но я даже не знаю, как писать без спойлеров
Я не дуже люблю романи, що побудовані виключно навкруги почуттів, але "Місто" Підмогильного мені сподобалось, тому вирішив спробувати. і "Невеличку драму".
Українська мова твору чудова. Хоч другорядно йде тема несприяйняття українізації в ранніх Совєтах та насмішки над нею, проте контекст, коли був написаний твір, повністю згладжує негатив, який міг би виникнути. Українська показана як немодна мова села, інтерес до якої у суспільстві чомусь виріс. І хай так.
Любовна лінія багатогранна і заплутана. До головної героїні залицяються ціла купа чоловіків. І їхні прояви уваги надто відрізняються: від глибокої френдзони до сталкерингу, від хворобливої пристрасті до зверхнього та мстивого бажання начальника. Обирай на будь-який смак.
Проте самого сюжета як такого немає. Все крутиться навкруги… Развернуть
Попробую выговорить название на одном выдохе (нет)
Майк Йогансен
"Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію"
Книжка небольшая, но по сюжету заборола меня, даже без предупреждения. Я ж такая конкретная, реальная, а тут сюр за каждым поворотом степной дороги. Даже не знаю почему, но мне всё время эта история казалась похожа на путешествие Дон Кихота (почему?) Ну, вот идет себе по степям странник со своим другом - ординарцем (собакой), чтобы бороться с несправедливостью, приехав из самой Испании. А, может, и не он это вовсе, а доктор, который отбежал на пять сек в кустики уединиться, а невеста уже успела его поискать, проораться, обидеться, разлюбить, изменить и уплыть в закат.
Я, конечно, готова к такому не была. Я всегда не… Развернуть
Хоч ця книга і була у шкільній програмі, але я її не читала. Чула про неї багато відгуків, те, що там описується про радянську владу і її геноцид українського народу, - ось тому і не читала, бо важко сприймала цю тему. Але я подорослішала і вирішила прочитати. І я була під величезним враженням, дуже приємним, бо це як пригодницький фільм, який розгортається в той нещасливий час.
За відчуттям пригод дуже схожий на "Подорож до центру Землі" Ж. Верна. Але твір просочений українським фольклором, побутом та відчуттям незламності українського народу.
Дуже сподобалася! Всім рекомендую!
Хто він, той Павло Тичина? Антитрагічний герой чи найболючіша поразка культурного відродження України початку 20 ст.?
Що то за життя, страшніше за раптову смерть?
Що то за втрачена доля, віджита до останнього дня?
Очень интересная книга. Даже не книга,"песнь жизни", вот так наверное будет точнее. Здесь нет описания лагерного быта,пыток и выживания в нечеловеческих условиях. Это скорее борьба человека со смертью за свободу и жизнь. Ведь только потеряв свободу,человек начинает ценить её.
Каким красивым языком написана книга,быт людей живущих в тайге,описание природы, всё на высшем уровне!
Давно придивлявся до цього роману, але все ніяк руки не доходили. І ось одна з цілей виконана. Книга прочитувалась досить довго, хоча мова якою написана книга не важко я добре сприймається. Ось як би цю книжку я прочитав у підлітковому віцівона напевно сподобалась мені набагато більше. Тоді я захоплювався пригодницькими романами, особливо чоловіки схожі на Тарзанів і де обов'язково є лінія кохання. Але нажаль тоді ця книга промайнула скрізь мене, хоча мабуть якось повинна була відмітитись на уроках української літератури.
Книга дещо автобіографічна, тому важко відійти від постаті автора і не ототожнювати його з головним персонажем – Григорієм Многогрішним. Герой вийшов фактурний, справжній лицар та козак, на заході його би охрестили суперменом. Так в свої 25 років, мав безліч талантів,… Развернуть
доволі цікавий роман ,але не для 16 років як на мене...
У нас была эта книга. Я помню, как мама смеялась до слёз, зачитывая мне, как, к примеру, при сборах потерялось масло. Я еле дождалась, когда мама дочитает книгу, чтобы познать безудержный смех самостоятельно. К сожалению, оказалось, что легковоспламеняемое чувство юмора по наследству мне не передалось, и читать мне было несмешно. Это было настолько раочаровывающе, что книгу я бросила. Потом подобное повторялось не раз с книгами Донцовой: мама хохотала до упада, а мне опять было грустно.
И вот, лет 25 спустя, я решила попробовать ещё раз. Безумно смешно, конечно, опять не было, но книга, надо признать, презабавная. Но главное её достоинство - описание каналов, т.е. историческая справка. Тогда было не очень понятно - что за лодки, что за шлюзы? Ну максимум можно было соотнести с историей о… Развернуть
По среди сложных,зимних будней нам задали в 10 классе прочитать это короткое произведение с интригующим названием. Плюс от одноклассницы услышала позитивный отзыв и поняла-хочу читать (в добавок оно вынесенное в зно)
И какого было мое удивление когда я не увидела «Марічки» которая утопилась из-за неразделенной любви и «Петра» которого убили на войне. (Не хотела обесценить величину таких историй,просто слишком много уже и читалось и обговаривалось похожих тем из книги в книгу)
Все ведётся от так называемого «я» и лично мне очень нравится такая форма. Легко и приятно описано состояние умиротворения и безусловного счастья. Ты будто переносишься в тёплые дни прошлого и уединяешься вместе с драгоценными воспоминаниями.
В заключение скажу ,что хотелось бы видеть что-то подобное на страницах… Развернуть
Вже якось інакше сприймається.
Стара добра класика, повільний розвиток сюжету, коли наче й цікаво чим там все вирішиться, але муха по стіні жвавіше повзає, в телефоні щось же там відбувається, може піти щось зробити... А книга... книга лишилась лежати на кріслі й чекати ранку, кави, настрою.
Думаю, "Привид опери" варто читати у віці 17-23 роки.
Коли детектив, містика ще здатні налякати і водночас цікаво читати про кохання.
