Зимовий передноворічний вечір біля Бохиньського озера у Словенії. Повертаючись із вечірки у друзів Тарас Бірса, старший інспектор Люблянського управління поліції, зустрічає поліційну машину. Виявилоля, що на березі знайдено обезголовлений жіночий труп. Тарас, який вже думками на зимовому гірськолижному відпочинку разом із дружиною, сподівається, що його незначна допомога двом молодим недосвідченим поліціянтам ніяк не вплине на плани. Але не так сталося, як гадалося і його призначають головним у слідстві. Мало того, що всі плани зруйновано, так ще й на місце померлого колеги босс призначає смазливе дівчисько. Це неабияк дратує Тараса, хоча користь від Тіни, окрім споглядання на її жіночі принади, все ж таки буде. Але то потім. То ж хто жертва? І кому вона перейшла дорогу? І як пов’язане… Развернуть
Орасіо Кіроґу називають "уруґвайським Едгаром По" і це якось однобоко. З тим самим успіхом його можна було б порівняти і з Мопасаном, і з Кіплінґом, і з Лондоном, і з Лоусоном. Та чи так конче необхідно навішувати ярлик "уруґвайського когось" - цілком природно брати на озброєння добуток улюбленого автора чи авторів. Аби було що сказати особисто - а в Кіроґи було і, до речі, як раз пов'язане з природним. Це боротьба цивілізації з дикістю, де перемогу зазвичай святкує саме дикість. Зворотне можливе лише, якщо зійти до рівня дикунства і скористатися дикунськими методами. Те саме стосується законів виживання не лише в природі, а й у суспільстві, і навіть в боротьбі з власним підсвідомим. Можна лише притлумити пристрасть, але вона однаково не зникає і може повернутися, геть спотворена.
Ця ідея… Развернуть
Можна сказати, що Варгас Льйоса - автор на любителя, але я - один з таких любителів. У нього також є свій світ на кшталт фолкнеровської Йокнапатофи, маркесовського Макондо чи амадуанської Баїї - тільки його округ не лише Ліма, П'юра чи Талара, а набір персонажів, що діють у будь-якій точці Перу, наче балаганні ляльки, обігруючи чергову авторську ідею. Саме такою парою ляльок є сержант Літума й лейтенант Сильва, що по заангажованості з ними може конкурувати хіба що дон Рігоберто, чи "поет Хоакін Рамос з моноклем і козою, яку називав своєю газеллю". А розслідувати поліціянтам доводиться загадкове й жорстоке вбивство Паломіно Молеро, юнака, що уславився в усій окрузі чудовим виконанням болеро і не тільки, так що користувався шаленим попитом для виконання серенад на замовлення. А крім того,… Развернуть
Вже минув якийсь час, як я прочитала цю книгу. На жаль, чим більш минає часу, тим менш я щось пам'ятаю. Пам'ятаю дуже багацько гівна, навіть дивно скільки його помістила письменниця в таку невеличку повість. Текст більш схожий на записи щоденника, спогади скачуть і не дуже добре вгадується, про що саме зараз йде мова - чи то про сина аутиста (і це теперішні часи), чи то спогади про минуле родини, чи то про подорож і поневіряння біженців з В'єтнаму. Незрозуміло також чій одяг вона постійно нюхає - хлопця, чоловіка, просто знайомого чи сина.
Так, перед нами заявлена історія про в'єтнамських біженців від комуністів, вона автобіографічна, але для мене не склалося цілісної картинки навіть під час читання. Взагаллі, мені не сподобалась авторка, таке враження, що вона досі ображена на матір за… Развернуть
Прокоментую кожен розділ книги:
1. Кордони Європи
Тут пояснюється, чим спричинена притаманна піренейським народам надзвичайна кволість організаційних форм, усіляких асоціацій, які передбачають солідарність і порядок. Написано, чому португальці та іспанці можуть уважатися справжніми першопрохідниками сучасної ментальності й на чому ґрунтується коло основних чеснот для іберійських народів, є аналіз їхньої психології.
2. Праця та авантюризм
Наведено два принципи, які по-різному регулюють людську діяльність і які відіграють роль у справі завоювання та колонізації нового світу (цитую: «іберійські народи виявили неабиякі здібності у зазіханні на матеріальні блага інших континентів»). Іде мова про організацію сільського господарства, яка пізніше стала панівною для всіх європейських колоній на… Развернуть
Кожну з 4 новел об'єднує тема прощення і вини, спокути, яка іноді приходить надто пізно, заступниця свята Рита.
У новелі «Отруйниця» стара жінка розповідає зовсім молодому новому священику свого села, що вона отруїла своїх чоловіків, у цьому злочині її викрили, тому він звертає увагу лише на неї.
У новелі «Повернення» матрос дізнається телеграмою, що його дочка померла. Поки він не прибув до порту, він гадає, яку із чотирьох він воліє втратити. Він розуміє, що недобре віддавати перевагу одній зі своїх чотирьох дочок, в кінці він вирішує добре піклуватися про своїх дочок і дружину, проводити з ними більше часу.
У новелі «Концерт пам’яті янгола» музикант Кріс, ревнивий і гордий, повинен вибрати між перемогою або порятунком Акселя, піаніста, кращого за нього. Він вибирає перемогу замість… Развернуть
Так, я досі погано запам'ятовую імена героїв, коли читаю східну літературу.
Отже, наші персонажі:
Басем - головний герой
Багія - мама Басема
Муніф - тато Басема
Суад - молодша сестра Басема
Загра - сестра Басема
Ахмад, Сугейль - брати Басема
Умм Ібрагім - повитуха, в чиєму домі народився Басем
Аббас - старший брат Муніфа
Зейнаб - донька Аббаса
Пані Вадад - директорка притулку незрячих
Юсеф - асистент пані Вадад
Даляль - працівниця притулку незрячих
Нугад - працівниця притулку незрячих
Жорж - хлопець з притулку незрячих
Чудова, світла книга. Развернуть
Я погано запам'ятовуються імена, коли читаю східну літературу.
Отже, герої книги:
Кім Джійон - мама
Джон Дехьон - тато
Джон Джівон - їхня донька
Чха Синйо - одногрупниця Джон Дехьон, подруга Кім, померла
Джон Сухьон — молодша сестра Джон Дехьона
Ко Сунбун - бабуся Кім Джійон
Кім Инйон — сестра Кім Джійон
О Місук - мама Кім Джійон
Кім Иншіль - начальниця першої роботи Кім Джійон
Кан Хесу - колега Кім Джійон на першій роботі
Книжка мені дуже сподобалася! Развернуть
Отже. Прокоментую кожну частину книги.
1) Частина перша. Вступ
Цікаві цитати:
- «удома людина чемна й подібна на янгола, та ввечері сторчголов кидається в розпусту. Найбільш вражає те, що для кожного зі світів, про які йдеться, взаємне ігнорування і незнання — це закон»
- «Упродовж усієї книжки я дотримуватимуся початкового принципу. Сексуальний факт я розглядатиму лише в рамках конкретної комплексної тотальності, де еротичний та інтелектуальний світи взаємодоповнюються і перебувають на одному рівні».
- «думку нав’язує нам мораль, тісно пов’язана із заборонами; і вона дозволяє сформувати себе у світі, позбавленому чуттєвості, яку вкрай обмежили заборони. Думка — асексуальна: як ми побачимо далі, це обмеження (яке суперечить самостійності, будь-якому самостійному судженню) перетворює… Развернуть
Це три романи в одній книзі:
️ Констандія Сотиріу «Айше їде у відпустку» ️ Констандія Сотиріу «Земляні голоси»️ Констандія Сотиріу «Гіркий край» Спочатку в мене романи перемішувалися, десь на середині книги, я вже зрозуміла, що це три різні, але дуже подібні романи в одній збірці, їх об'єднує мотив смерті, розповіді про заворушення, коли турки окупували північний Кіпр, а ще багато рецептів смачної їжі, яку готують в Кіпрі. Через міфи, казки та забобони, через гіркі історії та справжніх привидів, які можуть бачити та розповідати лише жінки, розгортається історія привидів зниклих безвісти на Кіпрі, розчарування, очікування, правда та брехня життя. Це про жінок, які чекали, яких зрадили, яких не виправдали.Роман «Айше їде у відпустку» про грецьку кіпріотку, її вбитого чоловіка Арифа. Роман… РазвернутьНе сподобалося, що автор сумно писав про електронні книги: мовляв, навіщо тепер бібліотеки, коли все є в одному пристрої, видно, що він тужить за збиранням бібліотек, але я вважаю, що треба позитивніше відноситися до електронного читання — збирати великі бібліотеки зараз не практично, не екологічно. Я не люблю прив'язуватися до матеріальних речей, не люблю збирати колекції, це треба любити, мати місце на цю колекцію і не лінуватися за нею доглядати. Я таке не люблю, тому зараз якщо купляю книги, то тільки електронні.
В іншому книга мені сподобалася: смішна, а коли я зачитала розділи цієї книги братові (всі вони й відповідають на питання "навіщо читати"), він назвав їх такими, що тролять. Я згідна, але коли читаєш кожен розділ, то уже серйозніше в деяких випадках дізнаєшся для чого читати.
О… Развернуть
Ясмина Реза из тех авторов, которым нравится жёстко сталкивать своих героев, заставляя переступать допустимые нравственные границы и высказываться зло и откровенно.
Вот и в этой пьесе каждый из персонажей наговорил много лишнего. Начинают пререкания Борис и Андреа. Они любовники. Он воспользовался отсутствием жены и пригласил её в ресторан, причём заведение посоветовала жена. Эта маленькая деталь стала большим камнем преткновения. Вечер был загублен, герои решили возвращаться по домам, отказавшись от ужина вдвоём. Борис заводит машину, начинает сдавать назад и толкает пожилую женщину. Пострадавшая Ивонна отделалась лёгким испугом, рядом - сын с невесткой, Эрик и Франсуаза. Эти трое приехали в ресторан отметить день рождения. Случайная встреча оказалась критической, так как Франсуаза -… Развернуть
Це трагедія від ірландського письменника. П’єса написана Вайлдом французькою мовою в 1891 році. В основі трагедії історія Соломії (Саломеї), персонажа Нового Завіту. Саломея – пасербиця тетрарха Ірода Антипи, яка зачарувала Ірода виконанням Танцю Семи Покривал. До жаху вітчима і до радості своєї матері Іродіади вона вимагає в нагороду голову пророка Іоканаана (в Біблії Івана Хрестителя) на срібному блюді. Трактування біблійного сюжету викликало скандал в Англії. П’єса довгий час перебувала під забороною. Автор зумів побачити і оцінити сцену поцілунку мертвої голови пророка, перетворивши її в кульмінацію драми.
Основні події п'єси схематичні, майже ритуальні. Три рази Саломея звертається до Іоканаана, три рази вона відкинута і проклята пророком. Голос Іоканаана, що періодично доноситься з… РазвернутьЦе книжка про жінку, яка народилася у Львові і в свої 17 зустріла війну. До 1939 року вона жила в заможній сімʼї та мала щастливе життя, але в вересні почалася війна. Оповідь йде і про її сина, який народився в червні 1945 року, коли війна закінчувалася. Про те, як жінка в свої 90 років не хоче пригадувати ті жахливі часи, та сина в свої 62, який хоче дізнатися хто він та звідки.
Емоції були різні, злість і нерозуміння, чого Наталія не хоче відкрити секрети свого життя, бо вже стільки років пройшло. Описи тих жахіть, що спіткали Наталію під час війни, то було занадто, хоча розумієш, що війна сама по собі жахлива, і вона нікого не шкодує. Читати про війну, коли в твоїй країні йде війна, ще складніше.
Я розуміла Толлефа, який, як на мене, дуже акуратно писав листи матері, питав її про неї.… Развернуть
Не можу сказати, що у захваті, але читати було цікаво. Трохи нуднувате начало. Як на мене, це дивна історія, про маленького хлопця, який все життя прагнув кохання. Зрештою він отримав усе, і часто-густо, доля сама йшла йому назустріч. Але кохання так і залишилось чимось химерним та недосяжним. Таке відчуття, що він сам змушував себе страждати, плекав у собі якусь особливість. Весь час він прагнув справжньої земної жінки, але в останню мить все залишав і пірнав у свої внутрішні світи. Мене навіть дратувала, його нерішучість чи кволість. Може в цьому і полягає загадковість "душі селянина з Кассима".
Виніс саме цю цитату з книжки, бо гадаю, що зрозумів.
Це «не такий» трилер і «не такий» детектив. Можливо, саме це — «психологічний трилер у жанрі «нуар».
Хоча починається доволі прозаїчно: з убивства. І навдивовижу легко читається, зокрема завдяки діалогам, яких, мені здається, багато і на будь-який смак: дотичних до розслідування, побутових і пліткарських.
Тому, на жаль, так склалося, що дізнаючись побутові подробиці й плітки, відверто нудьгував. А потім подумав — а чи не з цього складається життя поза роботою? Пригадав людські розмови й згадав схожі оповідки. З того моменту ніби перемкнувся; стало цікавіше і чим далі читав, тим сприймав цю книжку дедалі краще.
Загалом, думаю, вона «на любителя», але мені подорож видалася цікавою.
Елена давно знає про зраду чоловіка. Одного дня вона просто зникає. Аж тут починається злива…
Як на мене, добре передано відчуття зрадженої людини й того, хто зрадив. Інколи вони чергуються з роздумами про екологію.
У тексті немає явних емоцій, зате речення побудовані так, що зрозуміло приховані емоції. Тож, можливо, злива є радше метафорою, ніж реальністю — самоочищенням, фундаментом для чогось нового; інакше мені просто незрозуміло, як можна більш-менш пересуватись автівкою, якщо злива така потужна, що вдаряє просто в обличчя, коли ти залишаєш ту автівку. Хоча досить довго намагавсь уявити.
Враження від роману спокійні, досить рівні. Здається, пасує якраз дощовій погоді за вікном.
Неожиданный опыт для меня. Это сборник из трёх романов. Они небольшие, но очень объёмные, вязкие, болезненные. И все они о Кипре. И все они рвут душу на куски. И повествование такое медитативное, как если бы это был Эпос, Плач, хотя это оно и есть. О войне и резне на Кипре глазами женщин. Разных женщин. Обычных домохозяек, женщин с заниженной социальной ответственностью на чётком тарифе. Женщин с обеих сторон конфликта - и турецких, и греческих. Мужчины гибнут и женщинам их хоронить. И жить дальше. Обычаи и ритуалы показаны без прикрас. Конфликт с 1974 года не разрешился, он просто заморожен. У меня на острове две знакомые семьи живут. Одни очень близкие друзья, переехавшие из Греции на время... Ничто в жизни не бывает более постоянным, чем временное...
Очень интересный опыт был для меня.… Развернуть
Приємно розпочинати рік із приємної книжки. Ти більше, після перегляду своїх оціночних критеріїв :)
«Мадам Пилінська» - книжечка маленька, лише 96 сторінок (а якщо зменшити міжрядкові інтервали та шрифт, то й менше), але якесь відчуття піднесення від неї. Автобіографічна історія про пізнання секретів музичної майстерності і не тільки. Читаючи про старий сімейний «Шидмаєр», що успадковувався поколінням родини Шмітта, я згадувала своє фортепіано. Я не пам’ятаю фірму, але воно було німецьке і просто чудове: панелі різних відтінків коричневого, візерунки, дірочки від канделябрів, точені клавіши, приємні на дотик, та дата 1894 рік на задній стінці, яку ми виявили, коли перший раз після покупки запросили налаштувача. Якщо чесно, я не була вартою цього розкішного екземпляру. А може мені просто… Развернуть
"Никольськое" – книга без драмы и интриги. Она рассказывает об тех вещах, с которыми мог бы столкнутся не каждый человек.
В книге разворачиваются разные три сюжетные линии. Читая книгу надеешься, сомневаешься, сойдутся ли когда-нибудь эти не связанные между собой сюжеты и их персонажи. Джойс - воровка компьютерной техникой, в родословной которой были настоящие пираты. Ноа - парень, проживший все детство в трейлере, путешествуя с мамой по Канаде. Безымянный рассказчик, который работает в очень своеобразной библиотеке.
Персонажи, их проблемы и жизнь... Все такое необычное. Каждый ищет себя в самых разных направлениях, все питаются разгадать загадки прошлого и исследуют карту мира по-разному, чтобы найти свои ответы. Что-то есть зачаровующее в этой книге.
С минусов - после завершения книги… Развернуть
