4 Невдаха - це завжди темна конячка!

Чудова книга на актуальну тему! Дорослі часто забувають про те, яким шляхом "дорослість" здобувають, а текст А. Аудгільд Сульберг повертає в середню школу, з її проблемами й викликами, та змушує глянути на деякі події дитинства з висоти набутого життєвого досвіду.

Анне Беа - особлива дівчинка. Вона має надто світлу шкіру, зовсім біле волосся й дуже поганий зір. Через це мусить захищати обличчя й очі від яскравого світла, а тіло від постійних травм, що неминуче призводить до кпинів й насмішок однолітків. Вона добре вчиться, має талант до співу, її люблять вчителі й бібліотекар, але від жорсокого ставлення з боку "передових" однокласниць це її не рятує. Щодня вона чує в свою адресу образливі слова - альбіноска, потвора, лузерка... В Анне Беа є найкращий друг Нільс, а ще любляча чудова родина - мама, тато, молодший братик й неймовірна тітка Муна. А, і дідусь з бабусею десь за кордоном. І ось одного разу обставини складаються так, що несмілива і сором"язлива дівчинка наважується кинути виклик супер модницям Теї з компанією. Що з цього вийде - прочитайте самі.

Оповідь цікава з кумедними деталями та дотепними поворотами сюжету, за якими криються, насправді, проблеми жорстокого поводження між дітьми, особливо в психологічному аспекті; справжньої дружби і конкуренції; відстоювання себе, як особистості; вміння боротися з викликам і співіснувати в іноді недоброзичливому світі.

Для мене важливим моментом було ставлення сім"ї до Анни Беа - її обожнювали попри особливості зовнішності й підтримували гуртом за будь-яких обставин. Вірний Нільс завжди був поруч, вмів розвеселити й пробачав напади хандри, хоча в самого теж усе було не надто гладко. Й тітка, що пережила період під кодовою назвою "невдаха", знаходила вдалу й таку необхідну пораду вчасно. Коли в дитини є надійний тил, то жодний виклик не стане трагедією, а кожна задача отримає гідний розв"язок.

Окремо хочеться звернути увагу на поведінку й вчинки крутелиць. Чому підлітки не розуміють, що приниження слабшого не робить їх сильнішими? Що утвердити себе в соціумі за рахунок демонстрації власної чванливості й егоцентризму не вдастся? Що людина стає кращою, коли працює над собою, а не поливає брудом інших? Хоча, здається, це проблема не тільки підлітків, а й багатьох дорослих.

Такі тексти, на мою думку, варто читати разом із дітьми, щоб можна було поділитись враженнями, обговорити й зауважити окремі деталі.
Й наостанок - сканданавські автори й ВСЛ, як завжди, на висоті, коли мова йде про якісну дитячу літературу. Величезне дякую і так тримати!