4

Четвертий том закінчився так несподівано й обірвано, що чекати на офіційний переклад п'ятого тому ще кілька років я не хотів, тож вирішив прочитати фанатський переклад В. Бродового. Знайомі перекладачі дуже нахвалювали цей переклад, але насправді він нічим не кращий за переклад Наталі Тисовської, а подекуди і значно гірший. Звичайно, багато цікавих словечок, та й загальне редагування і коректура на вищому рівні, ніж в офіційному виданні, однак тут все таки забагато власної творчості автора, а дух Мартіна не дуже передано. В цілому, цей переклад було б добре теж видати, адже напевне знайдуться і любителі подібного, однак особисто я обома руками за переклад Тисовської, як більш виважений і професійний. Хоча Бродовий теж далеко не любитель, видно, що це професійний перекладач, який просто вирішив трохи гульнути.

Найскладніше було з власними назвами, оскільки я звик до перекладу Тисовської, але все ж зміг розібратися, адже карти на сайті Бродового дуже докладні і з англійськими оригіналами.

Сам роман мені сподобався, місцями навіть більше за попередній. Найдивніший момент враження від нього: від здається надто коротким. Чому ці 2800 сторінок електронного видання (гадаю десь 1500 паперового) видаються такими короткими, я навіть припустити не можу. Якимось чином Мартіну вдається постійно тримати напругу та інтригу, постійно цікаво, а що ж буде далі, а що там трапилося, а що сям, що в результаті створює відчуття, що якось мало розказано.

Попри те, що у фентезі Мартіна іде акцент на те, що безпосередньо присутнє у тексті, а не на те, що за межами тексту (як, приміром, у Толкіна), завдяки велетенській кількості вже написаного світ виглядає дуже обширним і правдоподібним. Зовсім небагато deux ex machina чи притягнутого за вуха, персонажі розвиваються і змінюються, нехай і недостатньо глибоко як для психологічної прози, але значно більше, ніж у звичайній белетристиці.

Мене продовжує вражати, як Мартіну вдається писати далі на такому ж рівні, як і на початку. Швидше б вже шостий том англійською.