Saint Porno. Історія про кіно і тіло

Прочитала книжку за два вечори. Історія на один раз. Під досить гучною назвою не така вже й цікава книга. Розповідь актриси кіно "для дорослих" не викликала якихось яскравих емоцій. Відчуття ніби поспілкувалась з нею віч-на-віч, але залишилось багато недомовок. Загалом стиль і мова автора легкі і зрозумілі, не потребують особливого осмислення. Перечитувати чи залишати книгу у себе на поличках точно не буду.

Написана книга довольно понятным, незаумным и в тоже время красивым языком из-за чего очень легко читается. Я бы её отнесла к категории "книга на вечер". Поскольку прочесть можно за несколько часов и после тебе не нужно время все осмыслить и прийти в себя. История приподносится от первого лица. Вот наверное больше всего и зацепило меня то, что было ощущение непосредственного диалога с самой героиней. Будто сидишь на кухне с чаем и слушаешь её своеобразную "исповедь". Как по мне книгу можно разделить на две части. Первая это рассказ о взрослении и жизни до занятия секс индустрией, вторая - о том как она выстраивала "карьеру". Лично мне не хватило во второй части психологического фактора: чувств и эмоций. Всё очень хорошо раскрыто о самой работе, о жизни в той среде в техническом плане, но…

'Saint porno. Історія про кіно і тіло'' Богдан Логвиненко. Чекала щось чорнушне, типу 50 відтінків(до речі, які я кинула на 20% першої книги). Але в книзі немає жодного вульгарного речення(Або то я така розпущена:haha:. Процес зйомок пікантних фільмів описується суто технічно, без натяку на еротику. Книга виявилася цікавіша, ніж я очікувала. Я не схвалюю порноіндустрію, але зрозуміла, цю дівчину і чому вона обрала такий спосіб життя та заробляння грошей(хоча якраз гроші для неї не мали жодного значення). Я повірила їй, її розповіді, і навіть трохи хочу вірити, що ця героїня реальна. Найцікавіше для мене було читати її висновки щодо сексуального виховання в радянські та пострадянські часи і вплив такого виховання на неї. Це дало мені поштовх задуматися над власними психологічними блоками…

Автор взяв дві протилежності, які лежать на осі моралі – радянське виховання та порно. Хотів зіграти на контрасті, аби показати, яке ж в нас суспільство застаріле. І ідея начебто кльова, бо дійсно у нас багато стереотипів та подвійних стандартів. Але що читачі отримали? Ідеалізовану порноіндустрію. Все. Хоч ріжте, я не повірю чоловікову, який пише про жіноче сексуальне «Я». Логвиненко натягнув на себе маску Жінки своєї мрії і почав реалізувати власне бачення світу, в якому порно – це безпечна та крута штука. Ця ідеалізована порноіндустрія натякає, що книга була написана задля втішення хворобливої фантазії про секс на камеру. Чому автор не показує реальну картину такого бізнесу? Як підробляють аналізи, заражають один одного СНІДом, аби лише продовжити працювати і не бути викинутим за…

Читается книга за полтора дня. Для меня она оказалась больше не про порно, а про общество. Про те устаревшие устои и рамки, от которых мы до сих пор не избавились. Некоторым " и так сойдет", другим страшно и т.п. И это касается не только темы порнографии.

Гучна назва, хороша реклама і повна протилежність на сторінках книги. І для чого я тільки шукала її в різних магазинах? Можливо, ідея була хороша, показати інший світ життя порноактора. Адже це ті люди, яких ми у своїй більшості не знаємо в обиччя, а якщо і впізнаємо, то будемо тихенько підглядати і не виказувати себе. А фантазія буде грати, а буде кортіти дізнатися - як воно у них, у цих оголених зірок екрану. Але давайте відверто - нічого цього ви не отримаєте. Перед вами 100 з хвостиком сторінок життя пересічної заробітчанки, яких у нас було і є, на жаль, багато. Пікантності - 0, особливості - 0. Провал:(

Ну не знаю... Идея вроде бы не плохая, запретная, можно так сказать, но не впечатлило... Такое ощущение, что читаешь затянувшуюся статью в журнале - интервью порноактрисы. Художественного повествования я не обнаружил. Героиня постоянно оправдывается, красочно описывает как ей повезло, как везло с партнерами, гордилась количеством секс-партнеров перевалившем за сотню, восхваляла полигамию, расхваливала профессию и при этом неоднократно повторяет, что ей лично повезло, но так не всегда бывает... Что мне понравилось, так это приоткрытой правил, законов порноиндустрии, особенности съемок, подбору актеров - для общего развития информация сгодиться

Что-то уж прям все самые ожидаемые книги этого года оказываются одна другой хуже. Но "Saint Porno" где-то даже слегка вывел меня из себя. Особенно вывел особой мерисьюшностью героини (дадада, не очень корректно так говорить в этом случае, но смысл термина остается) - прям все у барышни замечательно, весело и задорно по жизни - и сексуальные опыты, и поездки автостопом без проблем, и так по щелчку находила себе и спонсоров, и клиентов, и фотографов, и операторов, и режиссеров, и, конечно же, мама все принимает и понимает, и на счету есть деньги, но ей абсолютно все равно сколько, потому что ей это не важно. И, само собой, она не красавица, но "что-то такое" в ней, конечно же, есть. А какие умные книги читает на досуге, ммм, какая женщина! Фи.

Пишу вот отзыв и боюсь показаться сексисткой,…

Написано мужчиной от имени женщины и о женщине. Кому-то подобная "история успеха" покажется притянутой за уши, кого-то не впечатлит образ героини, а кто-то вообще скажет, мол, тема не нова, и автор замахнулся на уровень, которого не смог достичь. Но это вам не Рю Мураками и не Чак Паланик, а скорее "Тайный дневник девушки по вызову" Бель де Жур . Не всегда всё плохо, и в каждой работе кому-то везёт, а кому-то нет, где-то больше рисков, где-то меньше, везде есть плюсы и минусы, и мотивация у всех разная.

Но декорации меня здесь мало интересовали. Почему же всё-таки книга мне понравилась? Потому что при формальном равноправии полов и декларируемом свободомыслии гендерные стереотипы ещё прочно сидят в головах, и об этом недвусмысленно говорится. В двух словах: Мужчины берут, женщины…