Хмари. Над чорним морем (сборник)

Повість "Хмари" Івана Нечуя-Левицького - одна із перших спроб в українській літературі ХІХ століття писати не на сільську тематику, а про інтелігенцію. Чесно кажучи, спроба вдала. Читаючи, сторінка за сторінкою все більше вболіваєш за ідеали Павла Радюка, якими би примарними вони не були. А хмар у голові головного героя було достатньо. Думаю, прототипом Павла Радюка є сам автор. Згадаймо біографію письменника. Він, як і його персонаж, вчився в духовній семінарії, мріяв про самостійну Україну, жив у хмарах. Тема примарного життя - центральна не тільки в повісті "Хмари", але і в житті Івана Нечуя-Левицького. Мені здається, що проблема української інтелігенції з покоління в покоління криється саме в її аморфності, інфантильності. Щоб змінити життя на краще, потрібно не мріяти, а діяти.…

Чому саме хмари? Таке питання виникає, коли берешся за цю повість. ⠀

...закутали ніби важкі чорні хмари Україну. Зібрались ті сумні хмари з усіх усюдів і давно вже заступили нам ясне прозоре нєбо і кинули тінь та мряку на рідний край.

⠀ Роман вмістив не одне покоління, не одне становлення людини, громадянина. Письменник відкрито й повно показав становище українського народу, мови на той 183* рік : глобальна русифікація ВНЗ, плюндрування всього українського, національне вбрання і розмова українською викликають глузування й осуд, виродження інтелігенції, слова "націонал" і "народовець" мають негативне значення. А всі біди й негаразди українського народу, на думку молодого героя, полягають в неосвіченості селян. ⠀

Це одно і єдине джерело, звідкіль поллється світ на Україну: просвітність та…

Якби не знав, що твір написаний 143 роки тому Нечуй-Левицьким, то подумав, що сучасний, а автори- об,єдналися Тягнибок О.Я. та Ярош Д.А. Ще й візитки залишили ( що у вогні не горять). Якщо серьйозно, то тема дуже болюча. Самоіндентифікація українців. Це історія про рідну мову, яку люблю всім серцем, але народився у руськомовному місті, розмовляю та думаю російською. Вільно розмовляю, якщо звертаються , читаю із задоволенням. Не розумію тих, хто цього не може. Я б із задоволенням вчив інші: грузинську, арабську, німецьку. Колись вирішив, що руйнувати мову почав Той, що Втік, бо скоротив години російської, а перевчатися у викладачів змоги не було: виганяв у несплачувану відпустку на 14 днів. Але ж це почалося ще більш століття тому. Ці ХМАРИ серед ясного неба. Із твору зрозуміло,…

Українська інтелігенція, що, як завжди, ніби проміння сонця пробивається крізь хмари української дісності. Нічого не змінилося. Ті ж Фесенки, Селаброси кують навколишнє життя, а Комашки та Сані намагаються це життя зробити кращим.

"Хмари" Іван Нечуй-Левицький Якщо одним реченням-легкою,простою мовою про важливі речі. Ще зі школи(а я читала цей твір разів зо п'ять) мені всього лиш запам'яталися любовні лінії героїв двох поколінь. Тепер взялася перечитувати і була вражена наскільки у творі багата соціально -політична канва. Глобальна русифікація українських вищих навчальних закладів,втоптування у землю всього українського,національного.Київ зветься провінцією,а все хороше тільки у Петербурзі.Українські студенти абсолютно не почуваються своїми у вишах,а змушені виборювати місця під сонцем у грузинів,росіян,інших слов'ян,яким начальство віддає перевагу. Вироджується українська інтелігенція і навіть при свідомих батьках,виростають діти,що не мають поняття,якої вони національності; народний костюм,мова стає предметом…

Оце називається програмний твір. Всі свої думки, всі естетичні погляди автор виклав майже прямим текстом у своєму романі. Тут і величезна різниця між різними націями, їхньою ментальністю перш за все, і відірваність від життєвих реалій теорій панславізму, якими на старості захопився Дашкович, і ідея просвітництва серед широких мас населення, і думка, що усі біди, все зло відбувається через неосвіченість, і спроможність молодих, активних, цілеспрямованих, освічених українців змінити ситуацію на краще вкладається в уста та думки Павла Радюка. Через увесь твір проходить захоплення поетичністю українського села, надзвичайною образністю і піднесеністю народно-пісенної творчості, впевненість, що життєво необхідно вивчати історію, етнографію свого народу, засвоювати і розвивати народну мову,…