Блакитна троянда

дуже щось нагадує з зарубіжної літератури, не можу зрозуміти, що саме: чи то новели Меріме, чи ні... Ну, там про кохання. Божевільне кохання у щонайпрямішому значеннї цього слова. І драматизму Леся Українка в кінці наклала щедрою рукою, ох. Я не люблю таке читати, тому що настає момент, коли хочеться крикнути якомусь персонажеві: дурепа, ну от що ти робиш? У тебе ж є рот, є язик, ти умієш розмовляти - розмовляй! А не фігню всяку роби. Але цікаво загалом

Драматичний твір Лесі Українки виявився для мене несподіванкою (хоча й експертом з її творчості ніколи не була). В думках при прочитанні зринала трагедія Шекспіра, але драма нашої українки зовсім інша. ⠀ Історія взаємного кохання, яке не мало перешкод, та через надуманий страх спадкової хвороби знищило двох молодих людей. ⠀ Блакитна троянда... Це особлива квітка, символ рицарського кохання. Так трактував своє розуміння високого почуття головний герой, Орест, романтична натура. На противагу йому, як і в тлумаченні "кохання" - Мілевський, прагматик: "Шлюб - це кайдани, хоч і золоті, а кохання не любить кайданів. Хатнє багаття гарне тільки на картинах і то не завжди... Любов - це балеріна; одягніть її в візитову призвоїтову сукню або, не дай боже, в капот, і вона стратить свої…