Рецензии на книги — Галина Пагутяк

Цікава книга, особливо, якщо подобається міфологія. Історія має банальний початок, але потім захоплює і не відпускає. З кожною сторінкою розквітає перед читачем ніби дивна казка, яка, здається, от-от стане реальністью. Але ця книга не тільки розповідає, вона навчає любити. І мова не тільки про любов між чловіком і жінкою. Вона ніби наповнює людину любовью до всьо навкруг. Але, повторюсь, мені вона більше сподобалась за її міфологічную частину. Було цікаво читати, як автор вплітає, вписує, заселяє в наш світ тих, з ким ми знайомі з казок, легенд і переказів. Він подарував цій книзі музику, яка буде лунати фоном до всієї історії.

Книга видалася наругою над читачем. Ні, я цілком припускаю, що є люди, які щиро захоплені цим твором: подіями, які відбуваються у повісті, та героями-представниками людського світу та всілякою нечистю. Проте я щиро нудилася аж цілих три дні, поки читала книгу, подумки картаючи себе за свій вибір та міркуючи про чудові книжки, які відклала заради цієї... На мою думку, задум книги дуже цікавий. Ця історія про сусідні королівства, у яких живуть зовсім різні мешканці, - королівства, які живуть за своїми, особливими, законами - справді захоплює. Особливо якщо спробувати трішки вийти "за межі тексту", помислити глобальніше й провести аналогії з політичною картою Європи. Але те, як це написано, відбиває всяку охоту читати. Це навдивовижу нудно. Кострубаті речення, які не заколихують своєю…

«Потому что не может быть человеку на этом свете вполне хорошо, если вокруг Божье творение мучится и погибает».

Заинтересовалась я какая у украинцев может быть готика после Гоголя. Последнее, что меня связывает с Украиной – это украинская бабушка, покинувшая этот мир довольно давно, языка я естественно не знаю, тем более бойковского наречья, так что спасибо Виталию Щербакову, осуществившему труд перевода текста на русский! Готика на поверку оказалась самая настоящая. Отмечаю три причины, по которым творение Галины Пагутяк, на мой взгляд, заслуживает читательского внимания. Во-первых, атмосфера созданная автором ценна сама по себе - текучая, исполненная горечи и тьмы, как сама земная жизнь, но не лишенная света и попыток как-то зафиксировать этот свет, тщетных попыток остановить…

Два дивовижні твори в такій маленькій книзі. Це дві драми, хоч жанри в них зовсім різні. У них обох є щось фантастичне, проте приземленість думок і почувань героїв приголомшує й примушує забути про всю нереальність. Отож... "Господар" - фантастична повість, яка оповідає про те, що на Землі жити неможливо, тож люди освоюють інші планети. Спочатку вони переїздять на Ерідан, проте великою проблемою для них стають ласки - ласкаві травоїдні тварини, що вірили людям. А ці люди відправили їх на Селію - планету, де трава "не росла і не збиралася рости". Такий же лагідний і головний герой - хлопчик Сава, який через генетичну мутацію народився з ріжками, як у ласок, тож сильні, а насамперед жорстокі і безжалісні люди, які вважали себе хазяїнами природи, Саву вважали твариною. А він же лише хотів…

Казочка для дорослих з елементами слов'янської та давньогрецької міфології. Часи коли територія України потрепала від набігів татар, потопала у крові князьків, які воюаали одне з одним. А тіх що літають у повітрі, і живуть під землею, ще можно було зустріти в деяких місцинах. Хоча вони вже не намагалися допомогати людям, скорше намагалися навчитися співіснувати паралельним життям. Людина звикла брати все що їй заманеться десь силою, десь хитрістю, не задумуючись що вони принесуть потім світу, природі, та її родині. Дідусь нашого головного героя завдав шкоди княгині тіх що літають у повітрі і живуть під землею. Тепер його рід повинен нести спокуту. Самому йому вдалося сховатися за воротами монастиря. Його син не знав від чого потерпає, але туга бза чимось не давала зажити сердешній рані.…

Моє знайомство з Галиною Пагутяк, однією з наймістичніших письменниць України, триває. Цього разу в центрі уваги - доля неймовірної істоти, дитяти опиря та відьми, дхампіра, котрий викладає історію свого неймовірного життя, що триває вже багато століть поспіль. Цікаво, що я книга вийшла задовго до поширення в Україні "сутінкоманії" та моди на вампірську тематику, але про цю письменницю, і про цей роман зокрема мало хто чув і мало хто знає. Я не можу лише зрозуміти одного - чому? Чому такими популярними є Іздрик, Жадан, Андрухович, котрі у всіх на слуху, а конкретно я не можу визнати їх такимим,котрих люблю читати. Я не сприймаю їхню літературу і не отримую від неї задоволення. Але Пагутяк це щось! Якби не магістерський список літератури до сесії, я би про неї наврядчи дізналась. Тож…

...там сама атмосфера була насичена духами дерев, землі, вітру, води, повітря, духати померлих, як грозовими розрядами...

Отакий от Урож. Село, де кояться дивні речі, трапляються загадкові смерті та живуть дивні люди... Галина Пагутяк - абсолютно нова для мене письменниця. Історія, котру вона розгортає в цій книжці, зачаровує та нагнітає. "Урізька готика" - книга похмура, сіра, депресивна, але саме в цьому полягає її особливий смак! Просякнута містикою, загадками та потойбічними силами ця книга не відпускає до останньої сторінки. Їх називають опирями Хтось в них вірить, хтось в них боїться, хтось - ним є...Це дуже незвична література для мене, я ніколи подібного в укрліт не читала! Зазвичай село якесь плакуче, нещасне, бідове в книжках...А тут - суцільна містифікація! Майстерно…

"Зачаровані музиканти" — це український "Томас Римач". Про юнака, що закохався в Королеву ельфів - перепрошую, Тих, що літають в повітрі й живуть під землею; про відьму, віддану Князю; про долю, дорогу і неминучість. На сторінках книги рушаться шляхетськи маєтки, на іконах замість святих ліків проступає рудоволоса дама, оточена деревами і звірями, колишні слуги впадають в сплячку, напоєні чарівним відваром, що його зробила людина-олень (привіт, Цернун?) - і пахне, пахне диким зіллям, і чутно музику, від якої йдеш світ за очі, аби тільки знайти її, свою недосяжну Панну...

— Описала випадок, який розказував мій дідо Григорій Басараб. Він походив із тих Басарабів, що їхня династія правила Молдовою ще з Х століття. У кельтській міфології є таке явище — дике весілля. Дідо 1939 року, очевидно,…

Мій невеликий етнографічно-філологічний коментар:

У процесі читання роману мешканець зі Сходу чи Півдня може невірно витлумачити деякі слова й вирази, що позначиться на глибині сприйняття усього тексту. Зважуюсь на цей, досить незвичний для сучасної прози, коментар ще й тому, що обидвоє походимо з авторкою з бойківського Підгір'я, і зустрічались з такою проблемою раніше, при спілкуванні. Книга - це теж спілкування, кінцева мета якого досягти взаєморозуміння. Дія роману, очевидно, відбувається десь наприкінці 19-го століття. На це вказує введення в його тканину уривка з нарису Івана Франка "Спалення оптова у селі Нагуєвичах у 1831 році" 1. У книзі: Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. - Київ, Либідь, 1991. У нарисі використані спогади очевидців, записані дослівно, з усіма…

Роман "Урізька готика" написаний на основі етнографічного твору І.Франка: про спалення опирів! Дія відбувається у селі Уріж, 93 кілометри від Львова, Україна, Львівщина, Дрогобиччина! Подається: як називали в Нагуєвичах, жителів Уріжа: кафтанами, а ті інші їх називали бойками!!! Авторка розуміє, що жителі Сходу не зовсім зрозуміють діалектів, діалектних слів, використаних, вжитих у книзі!!!
Авторка каже, що нічим коньяк чи горілку не мішає: одне з одним! Це написано: у серії книг "Кров з льодом"!
Дія книги посинається: як Орест (Орко) копав осінню бульбу! Така була собі погода!!! Далі йдуть майже на кожній сторінці достатньо діалектних слів!!!
Розказується про священника, - у якого померла жінка!!! Хотів іти в монастир той священник!!! Не вийшло! Правив в Урожі, в тому селі!!!…

Це! щось! неймовірне! я закохалась у цього автора))) відкрила її для себе саме з цієї книжки. справжня містика (періодично читаючи, а читала в основному наніч, я ховала ноги під ковдру), справжні мурашки від страху - але ще більшою була моя цікавість. так зачепило! така напруга!.. автор просто затягує у створений нею світ, вона так майстерно сплела літери у слова, слова - у образи, образи - у цілі картини, забрала кольори (я "бачу" цю містично-детективну історію саме у чорно-білій палітрі), присмачила усе це натурою природи, міфами, віруваннями, звичаями, обрядами (і ще багато чим), - що відірватися від книжки майже неможливо! а вся ця українська автентичність, неповторність горян у своїх традиціях - просто вишенька на торті)) безмежно цікаво поринути у їхній світ, у їхній…

Вже якось так складається в мене, що не я обираю, коли і що читати, а книги обирають мене. Часом, звісно, буває, що намагаюсь обирати саме я, але тоді відчуваю певний дискомфорт, чи що. Важко пояснити. Словом, якась отака містика є в моєму житті, пов’язана з книгами. Так сталось і цього разу. Якось мимоволі підійшла до своєї книжкової шафи й рука так само мимоволі потягнулась саме за цією книгою. І коли почала читати, то збагнула, чому саме ця книга і чому саме тепер вона мене обрала, хоч привезла я її ще зі львівського Форуму й могла прочитати ще в потязі, дорогою до Рівного. Бо це – «Новий рік у Стамбулі». Ось чому. Ця книга – це подорож Галини Пагутяк до Стамбула напередодні нового 2015-го року. Це кілька днів у холодному незатишному місті, де майже безперервно падає дощ і дме вітер.…

Із чим я змогла би порівняти прозу Галини Пагутяк? Для мене це – як велика скриня зі скарбами. Відкриваючи її, дістаю щораз новий, щораз інший скарб. Дістаю поволі, без будь-якої послідовності, навмання. І щораз кожен наступний дарує мандрівку – особливу, цікаву, неповторну. Кожен скарб – це цілий Світ. Ба навіть кілька світів. Один із таких, безцінний, під назвою «Сни Юлії і Германа» - це майстерно переплетені кілька світів, кілька сюжетів і навіть століть. Містичні мандрівки у снах і у часі, відчуття тривоги і передчуття трагедії... Двоє героїв із різних часових просторів у снах бачать себе в іншому часі й інших місцях. Книга з першої сторінки не відпускала мене ні на мить. І продовжує тримати. До того ж, всі відчуття під час роботи над цим романом письменниця описала в…

Місце, де можна знайти абсолютний захист, чи існує воно? Писар Східних Воріт відчиняє двері кожному, хто потребує його, Писар Західних Воріт зачиняє двері за кожним, хто віднайшов у собі силу повернутись знову у світ людей: Антон і Яків, як перша і остання літери абетки, з якої складається мова віри, надії й любові. Вона зрозуміла тим, хто мешкає у Притулку, вона може стати зрозумілою і тобі. Формула порятунку, метафора освіченого серця - тобі є над чим замислитись, якщо ти ще не розучився цього робити. Втім, два романи-утопії лавреата Шевченківської премії Галини Пагутяк можна просто читати й інакше, по-своєму, і в цьому приваба справжньої прози. А що робити людині, коли рідна земля стає для неї гіркою? Про це розмірковує письменниця в містерії «Гіркі землі».

Схема Притулку в цій історії…

Книжка просто чудова! Я готова скандувати її назву та перечитувати кожен день! Якщо не вдаватися в подробиці, то сенс цього твору це любов, турбота та в першу чергу відповідальність за тварин. Про те що кожна тварина це в першу чергу особистість, що дикі тварини повинні жити в своєму природному середовищі, що людина це не найголовніша частина природи, яка вважає себе головою усього сущого. Вирушаючи в подорож з Каспаром, Доня знайомиться з різними тваринами, пізнає їхнє життя та їхню суть. Немає однієї відповіді на одне й те саме запитання, так й тут немає однакової тварини. Навіть якщо вони одного виду кожна з них вирізняється чимось, Доня дізнається про те що, як не крути, але втручання людини не проходить не помітно, тому за допомогою Каспара та інших дізнається що можна зробити цей…

Історія про пошук звірів, які хочуть покинути людей. Цікаво описаний сучасний світ, як западають міста, як все перетворюється в розруху, як знищують культуру, як викидають людей та тварин на вулицю. Все тут. Книга дає замислитись, що наш світ змінюється, екологія країни в жахливому стані і про ставлення до тварин

Чесно виконую обіцяне - перечитую Пагутяк :) і ось позаду і "Слуга". Ну що сказати? химерна історія, тут усе докупи - офіційна і не дуже історія галицьких земель від часів короля Данила до часів Другої світової (1300-1950 рр.), міфологія/езотерика укр. просторів, і непроста доля ну дуууже непростого чоловіка, що називає себе Слугою Купця із Добромиля. Доля довжиною у 6 (шість) століть - а може, і довша, бо не ясно і вкінці, чим же все завершилось... фінал відкритий. І якийсь філософський... Ведеться розповідь від імені цього самого Слуги (як казала сама Пагутяк, це назва посади (і дуже престижної, я так зрозуміла) - він не наймит, він не прислуговує - він служить), і розповідає він усе це головлікарю ...психіатричної лікарні. Ну, ігри розуму просто :) (перекликається із "смирительной…

як його сама автор ідентифікувала, це - роман з історією. і направду так. бо я так розумію, що Пагутяк "перелопатила" безліч матеріалів про особу Яна Щасного, життю котрого, а чи пак смерті, якщо бути точним, присвячено роман... описуючи його смерть і проводи, авторка так чи інакше повертається до життєвої історії. але виходить так, що хоча книгу присвячено особі Гербурта, головним героєм цієї самої історії є не він - а дійова особа оповідача, який ділиться власними спостереженнями, переживаннями, роздумами, сумнівами і т.д. такий собі шлях до самопізнення чи що... є у цьому певна філософія. не можу твердо сказати, що Магнат мені сподобався (явно не більше, ніж Урізька готика, не такий захопливий, не такий виразний, не такий напружений) - але вже за саму кількість роботи, проведеної…

В книзі автор в основному говорить від себе, про себе, для себе. Це не подорож у Стамбул, це скоріше подорож у особистість Галини Пагутяк, її стан і враження, тому спроби поділитись враженнями про цю книгу - наче спроби поділитись враженнями від першого знайомства з людиною. Людина ця справляє враження неоднозначне - непрактична, відсторонена, інколи різка і, водночас, нестерпно відверта перед собою і читачем. Місцями вона поводиться вередливо, місцями говорить у доволі зверхньому тоні про тих, хто збудував собі дорогий будинок чи святкує Новий Рік, місцями ж дивує неабиякою проникливістю. Тобто це досі нестандартна і самобутня особистість, з якою цікаво знайомитись і сперечатись, хоча хтозна, чи варто обирати її як певний орієнтир.

я цю книгу бачу, як доповнення до "Урізької готики" - такий собі Епілог, чи може Пролог... Пагутяк ділиться з читачами своїми споминами, почутими у дитинстві історіями і навіть снами. частина із них потрапила у згадану "готику" - вправно вплетена автором у сюжет. і після прочитання цієї книжки виниклоу мене питання - де правда, а де вигадка... я так думаю, що "готика" написана на реальних подіях... чи може то міфи? "міфи стародавньої України"....