Амадока

Мабуть, за задумкою книга мала би бути глибокою та різноплановою. Відчувається, що авторка присвятила багато часу дослідженням: біографії, листування, історичні довідки, історія літератури та культури... Але всього цього виявилося аж занадто багато. Деякі розділи просто перегортала, читаючи по діагоналі, бо не розуміла, до чого тут це, та ще і так багато і деталізовано...

Думаю, що кількість сторінок можна було би сміливо скоротити на треть так точно, від цього сенс би не постраждав, а читати було би цікавіше.

Так сильно мене не нервувала жодна книга. Уявіть собі борщ. Смачний, густий і ароматний. У вас є каструля борщу, а ще є борщ в банках, в чашках, борщ тече з крану і зі стелі. Борщ розлитий по підлозі, і налитий у ваші улюблені кросівки. І який би він не був смачний, він вам набридне, і, в решті решт, ви почнете ненавидіти його. Так от, борщ - це метафора на незліченні метафори, порівняння, непотрібні описи і відгалуження в цій книжці. Авторка старанно топить читача в борщі, і коли здається, що вона заспокоїлась і кидає рятівний круг, то він виявляється зробленим з борща. Тим не менш, борщ зварений в гарному синьому баняку, і тримати той баняк в руках приносить неабияке задоволення. Дякую хоч за це.

Коли дізналася про вихід новинки від Софії Андрухович, а ще і в ел. вигляді, довго не думала. Вирішила прочитати її як один з пунктів бінго від якабу. Виявилася складна й неоднозначна книга, яку я мучила чи не два тижні. Ну і обсяг же - 825 сторінок при збільшеному розмірі в порівнянні зі стандартним.

Далі можуть бути спойлери, тож обережно, якщо плануєте теж читати і не хочете спотворити сприйняття.

Книга видалася мені дивною, занадто затягнутою, в ній надто багато всього намішано. Склейка між частинами дуже груба, здається, що частини книги взагалі не мають жодного стосунку одна до одної. Читаєш і думаєш: до чого тут це? Лише остання частина розставляє все на свої місця, та й то не все. Я ледве не кинула читати після 20%, бо не могла зрозуміти, що відбувається, і що це за свавілля…