Сум’яття вихованця Терлеса

Складно описати цілісне враження від цього невеличкого роману. Текст складний, але не за формою, — все написано досить просто й прозоро, — а за змістом. Музіля чомусь порівнюють із Прустом, але, як на мене, це зовсім не Пруст. Я би навіть сказав, що це протилежність Пруста. Це Джойс, помножений на Селіна і дещицю приправлений Кафкою та Пазоліні.

Це роман про чи то гомосексуального чи то бісексуального підлітка, у якому пробуджуються погано усвідомлювані ним пристрасті, досить таки темні й суспільно небезпечні, судячи по сюжету (але не по тому, як цей сюжет викладається). Це також роман про булінґ і насильство, причому про дуже серйозний злочин, але описано це все так, ніби нічого страшного не трапилося і все це звична справа в школах, і єдине примітне у цій історії — це тонкі внутрішні…