Здесь могут водиться тигры (сборник)

Густаво работал как заведённый, а всё больше казалось, что — не успевает. Попеременно утирая засаленными рукавами пот со лба, руки уже практически на автомате продолжали завинчивать, подсоединять и совершать десятки других, малопонятных для постороннего, действий. Даже Флора никак не могла взять в толк, каким демоном одержим её муж. Она постоянно ворчала, что всё свободное время тот пропадает на заднем дворе. Густаво не мог поведать о том, что он чувствует при этом. Как одновременно упоительно и отчаянно у него в груди при одной мысли, что вдруг всё-таки сможет... Он не хотел ничего объяснять из страха запутаться в знакомых, набивших…

Так склалося все. Це був такий дивний жанр розповіді, в якій не згадувалося ні імен, ні подій, ні номерів записаних на серветках, ні запахів, ні кольорів очей, волосся або небес, ні смаків, ні думок великих чи малих мислителів…. зовсім нічого. Була порожнеча наповнена всім, яскравий клаптик білого паперу, який міг і одночасно не міг передати і понести на самому собі і в самому собі цілий Всесвіт. Який жах для нього очікування….Він чекає своєї долі, бо скоро йому дадуть ім’я, не його ім’я, а чуже і далеке, але воно міцно ввілл’ється в нього. Це, наче гриб кордіцепс, який проростає в тілі гусіні чи мурахи вбиваючи їх, але при цьому не дає…