Облом

Укотре переконуюся (див. також тут ) в недолугості перекладу творів Суворова українською. Якщо постійне вживання "СССР" я ще можу "проковтнути", хай вже буде той союз "совєцьким" (хоча "міністр оборони СССР Маршал Радянського Союзу"), то вживання УК РРФСР (тут уже республіка радянська, але кодекс уголовний) засвідчує лише повну необізнаність перекладача у матеріалі, який йому дали перекладати. Про неусвідомлений (на автоматі) переклад свідчать постійні невідповідності у родах, як то "Кошти, за рахунок який...", та ін. Інколи - узагалі трансгендерство якесь: Вельмишановні перекладачі/редактори/верстальники/відповідальні_за_випуск - поважайте читача!

Взявся без перерви за другу книжку трилогії. Власне, Суворов залишається Суворовим у кожній. Та сама трохи росхристана манера викладення, агресивна логіка, нелюбов до авторитетів. Можливо, тут було трохи менше безкінечних списків військових частин з детальним описом озброєння, трохи менше флешбеків в улюблену тему другої світовоï. Якось Суворову вдалося сконцентруватися на заявленій темі - короткому поверненню до влади Жукова і швидкоï новоï опали. Правління Хрущова заголом тема, яку взагалі за СРСР звели до коротких і малозмістовних "кузькіноï матєрі, волюнтаризма, кукурудзи" та ще окремих фрагментарних деталей типу повернення Криму Украïні, тому читав з цікавістю. Від суворівськоï війни я вже втомився. Єдине негативне, що спало на думку - розвінчуючи всю цю післясталінську плеяду,…

Для понимания Резуна достаточно ознакомиться с двумя его главными «творениями»: «Аквариумом» и «Ледоколом». А дальше читать стоит, если тема интересная. 1956-57 гг. в Эссэсэре – тема интересная: грызня коммунистических крокодилов за власть и убирание друг друга (как ни странно, почти без летальных исходов – террор ведь оружие обоюдоострое). И все это в декорациях эпохи: съезд, пленумы, фестиваль, ракеты, ядерное заражение, волюнтаристические заскоки и тд и тп. Писания резуновские – источник часто сомнительный и подчас вонючий. Легко объяснить «Облом» желанием создать поклёп на «маршала победы», конный памятник которому встречает идущих с Тверской на Красную площадь, по которой Жуков гарцевал на параде Победы. Резуновские писание – источник конечно, сомнительный. Но… со многим у…