Интернат

Ця книга не про інтернат і навіть не про війну. Вона про те, як змінюється людина, її суть і погляди, коли зникає звичний фон, руйнується не тільки розпорядок дня, але й усе довкола. Про те, як катастрофічно мало ми спілкуємося зі своїми близькими, начебто думаючи, що ще обов’язково буде час і нагода. Про те, як рідко ми говоримо правду, особливо дітям – батьки і вчителі. А виявляється, що вони розуміють усе набагато краще, ніж ми думали (або навіть краще за нас самих).

Це книга, яка здивувала мене. Погоджуюся з думкою кандидата філологічних наук, доцента кафедри літературознавства НаУКМА Ростислава Семківа, який у лекції про сучасну українську літературу сказав, що це наразі найкраща книга Сергія Жадана. Як на мене, це одна з найкращих книжок сучасної української літератури.

Це книга, яку…

Чем хорош "Интернат" - это, во-первых, фирменной манерой письма: синтаксис гораздо суше и строже, этапы очередной дороги скреплены проще, но количество неожиданных и точных образов все равно приближается к числу предложений. Во-вторых, углом зрения: это не милитаристская проза, ее интересует не война, а зыбкий ничейный мир людей, которые не определились, куда бежать и за чьей спиной ждать, пока смерть пройдет мимо. Вот только смерть не пройдет: отошедшие в сторону и не желающие вылезать из своей ракушки - слишком удобная добыча. Будь их меньше, все было бы иначе, но иначе быть уже не может, потому пора выбирать, с кем ты и за кого отвечаешь.

Из этих плюсов складывается позиция обманчиво молчаливого текста: не названы стороны конфликта, но сам язык говорит, кто они; никого из местных не…

Не можу сказати, що книга потрясла мене, але придавила буденністю безпорадності- точно. Вона про те, що замовчують мужчини- про своє боягузтво. Не на полі бою,не під дулом автомату. Не за сім,ю, близьких та товаришей. За себе. Це тваринне відчуття піднімається з глибин єства навіть у дрібницях- не сказати яку мову викладаєш. Не називати країну- немов у роті опік буде. Діти це відчувають. Особливо ті, що непотрібні батькам ( хворі, проблемні). Вони стають дорослими швидше, очікують ще зраду, але сподіваються на краще. Назва символічна. Про терріторію, яку полишили. Терріторію страха. Де живуть слабкі " кинуті, зневажені, забуті. Ображені." Кожен абзац породжував спогади про страшні події, серед них пісяти у пляшку- щонайменший, пережитий з того часу, коли інший прапор з,явився над…

Гэта чацвёртая кніга прозы Жадана, якую прачытаў. Прачытаў у храналагічнай паслядоўнасці. Аўтар ператварыўся з пісьменніка, які піша пра моладзь і для моладзі, у пісьменніка для ўсіх. Узровень яго прозы вырас. Інтэрнат спадабаўся тым, што дзеянні кнігі адбываюцца ўсяго ў трох днях. Для мяне вялікі плюс, што раман не стаў прапагандысцкай кнігай і агіткай. Чытаеш, але не адразу разумееш, з якой лініі фронту знаходзіцца герой. То бок аўтар не бʼе адразу ў лоб, маўляў, вось тут здраднікі, а тут героі. Пасля, канечне, усё схопліваеш. З мінусаў. На апошняй траціне кнігі мне стала нуднавата. Увагу маю ўжо раман не трымаў так, як у пачатку. І канцоўка мне падалася змазанай. І ўсё-ткі кніга вартая прачытання.

- Що робитимемо? – питає Паша, дивлячись малому просто в очі. - Ну як шо? – дивується малий. - Давай зайдемо когось живого, розпитаємо, що до чого. - А якщо здадуть? – тихо питає Паша. - А якщо ні? – питає малий у відповідь. - Ризиковано, - говорить Паша. - Холодно, - нагадує йому малий. – Пашка, не тупи, пішли людей шукати.

</

Жадан… Скажу відверто не знайома з іншими книгами автора. А цю порекомендували в бібліотеці. Книга захопила. Доступність у викладенні думок. Реалістичність. Читати Дуже захоплююче. Неможливо відірватися. З плюсів варто виокремити легкий стиль автора до сприйняття, але вбиває оце Відчуття безпорадності. І Невідворотності…Хочеться просто читати і плакати. Плакати і читати…. Спочатку здавалося, що ВСЮ книгу Буде - Дорога, Дорога - ТУДИ, а в кінці – от ну облом.…

История маленького, некрасивого и неуверенного в себе человека посреди большой, некрасивой и неуверенной в себе войны. Как это часто бывает у Жадана, персонажи и декорации "Интерната" то и дело меняются ролями. Герои здесь - инструмент, который переносит нас в новую локацию, рассказывает её меланхолическую легенду, а потом и сам становится частью пейзажа.

Из-за этого"Интернат" вышел зыбкой, туманной книгой. У неё, как бы, есть основная цель, к которой по сюжету движется учитель Паша - забрать племянника из оставшегося в захваченном городе интерната, но как и каждое порядочное паломничество, мытарство или трип, процесс этот постоянно меняет форму, смысл и в какой-то момент цель становится неважна. Движение и созерцание превращаются в самоцель, а уродливость человеческого быта во время…

Когда начинала читать - ждала, понятно, душераздирающих сцен, замёрзших детей и суровой пацанской истории в стиле фильма "Сволочи" и работ Бондарчука. Что получила. Получила "чорноту, наповнену пташиним криком і сигналами локомотивів", получила "сонце, що тоне в складній системі водяних дзеркал та відображень, відігрітися яким ніхто не встигає", "мов у березні - дихати боляче від розуміння того, що все може бути, все може статися". Лирика затянувшихся зимних сумерек, одиночество набитых людьми вокзалов, потерянные люди, холодные дома, туман, снег и отсутствие привычного оконного света вдали. И 50 оттенков серого, желтого, черного, водянистого снега. И человек. Обычный человек, который остался один на один с необходимостью выбора, который хотел бы никогда не делать. И призраки…

Я из тех людей, кто искренне верит - Сергей Жадан когда-то получит Нобелевку по литературе, а потом переводчики всего мира будут рыдать, но переводить его совершенно непереводимые и до неприличия гениальные тексты. Хотя почему это "из тех людей"? Я вообще ни от кого, кроме себя, не слышала такой мысли, но если так думаю я одна, то Нобелевки не будет, потому причисляю себя к эдакой вымышленной группировке, чтобы легче верилось.

Итак, чтобы купить роман "Интернат" мне достаточно было знать, что это роман Жадана. И только получив книгу на почте в понедельник, я прочла в аннотации, что она будет о войне на Донбасе. И мне стало очень страшно. Потому что это такая тема, о которой вообще непонятно, как написать, чтобы книга не была дешевым китчем. И я испугалась. Испугалась, что у Жадана…

Дочитав Жадана "Інтернат". Висновки: - в яких умовах ти б не був, залишайся людиною; - роби добро і воно повернеться; - допомагай співстраждати і врятуєш життя ближнього; - люби свою Землю; - люби дітей, щоб спорожніли інтернати; - слухай своє серце; - не бійся; - зберігай спокій; - борися за Правду; - не будь байдужим.

...Нічого не має. Нікого не шкода...

Січень 2015, Донбас. Вчитель з прифронтового міста іде забирати племінника з інтернату, який лишився по той бік. 3 дні дороги… Я вражена... Книга емоційно виснажлива і болісна. Читається дуже швидко, не пафосна, чесна і важка, бо це справжнє життя, понівечене і зруйноване війною. Багато ненормативної лексики в діалогах, сприймається органічно – не впевнена, що в таких умовах говорять інакше

Перше моє знайомство з прозою Жадана, але читатиму ще обов'язково.

Варто було потрапити сюди, в середину пекла, аби відчути, як багато ти мав і як багато втратив…