Юра

Нарешті завершила цей читацький "довгобуд". Читала Слухала роман майже 3 місяці. Отак буває, коли нема можливості читати паперове видання й залишитися хоч на пів годинки сам-на-сам із собою, бо насідали то справи, то думки... Та врешті книга прочитана-прослухана, і маю сказати, що сподобалася вона мені навіть більше за попередню ("Клавку"). "Клавка" залишила по собі чимало питань, які просто дратували читацьку цікавість. "Юра" дав на них відповіді. Адже нарешті стає зрозумілою роль у її житті й Баратинського, й Бакланова. А там вже її життєвий вибір продиктував плин її подальшої долі. Та - найголовніше - Клавка не стала звичайною номенклатурною дружиною, чого я підсвідомо побоювалася. Вона й далі працювала в колі письменників (навіть сама замислювалася про письменництво), і часом її…

Гідне продовження "Клавки". Знову смачна мова. З неочікуванням очікую за продовження - переломні 90-ті та 2014-й. Сподіваюсь, що у письменниці є подібні плани.

Коли побачила продовження Клавки, довго не думала. Все-таки герої уже відомі, та й хотілося дізнатися, чи Бакланов таки батько Клавки чи ні. Читала в ел. вигляді.

Виявилося, що ні, що вона вийшла за нього заміж і народила сина Юру. Працює у видавництві "Молодь" і з усіх сил проштовхує до друку неугодні владі романи тоді сучасних і прогресивних письменників, які нині стали класиками. Книга і сподобалася, і ні.

З одного боку, цікаво показане життя і побут цековських номенклатурних працівників і їхніх сімей, наскільки різним було їхнє життя, і все ж більше безжурним, бо доступ до імпортних речей, поїздки до моря, дачі, різні смаколики на столі. Читаєш і дивуєшся: ну що за маячня, ну навіщо вичитувати всі ті тексти, майстерно обходячі всі можливі уявні підводні камені, щоб потім не…

Спочатку прочитала Клавку, й майже одразу прослухала другу частину - Юра. Хоч авторка й пише, що ця книга самостійна, й хоч герої ті ж самі вона може бути самостійною. Якщо дивитися з точки героя - Юрка, то так. А от якщо ви читали першу книгу, то вам обов'язково треба читати другу частину щоб дізнатися кого ж у чоловіки вибрала Клавка. Якщо чесно, то ця частина дуже скомканою вийшла у авторки. Бо в першій книжці є натяк на загадку її матері та чоловіка, який її кохав. А в другій частині про це ані слова. А от про шістедисяті роки й тих кого називали шістедесятники написано добре. Хоча мало. В доволі невеличкий роман авторка намагалася втиснути дуже багато важливих питань для того часу. Хоча не завше це в неї виходило гармонічно, але то таке. Головне загальний пазл складено. Гадаю що…