Рецензии — стр. 2

Оценка Gwendolin_Maxwell:  4  

В книге содержится не так много действия, в основном это потоки мыслей, которые появляются при каждом случайном взгляде, слове или движении. Многим книга не далась или не понравилась именно поэтому. Про себя могу сказать, что я смогла продраться сквозь эти потоки, и я даже не забывала начало предложения, пока дочитаю его полностью, но несомненно, это было сложно. Если бы у меня было больше времени на чтение этой книги (месяца два-три), то я бы прочитала ее с большим удовольствием, но не имея ни времени, ни желания тратить столько своих часов, мне пришлось гнать и поторапливать себя, чтобы перелистнуть, наконец, эту страницу.

Я не филолог, и не могу с гордостью заявить, что знаю все правила русского языка. Еще в школе моя учительница по русскому языку говорила: " Упрощайте речь… Развернуть 

Рецензия экспертаЭксперт по выращиванию банок с огурцами
Дополнительные действия
Оценка sireniti:  5  

О! Боже! Мій!
Страшно, як страшно було жити в сімнадцятому столітті. Відьми, розбійники, нечиста сила, правосуддя, що бачить тільки одну сторону медалі (пф, в цьому плані мало що змінилося!), захламлені, смердючі міста (і ми ще плачемось про екологію). А знаєте, що було найпершою і найкращою розвагою? Страта. Подивитись на це видовище збігалося все місто. То ж є так цікаво, нє, дивитись, як відтинають голову якомусь розбишаці, чи спалюють чергову відьму? То є розмов і пліток на місяць вперед, а там і нова забава. Весело, еге ж?

Напевно, не варто казати (та все ж не втримаюсь), що Ю. Винничук уже давно став моїм улюбленим автором. Ну як він так уміє, про навіть бридке і гидке писати красиво? Навіть про те, про що зазвичай не говорять, Винничук напише гарно і майже зворушливо.

"Атекар"- це… Развернуть 

Оценка Deli:  3  
Играл с памятью - проиграл

Эту книгу мне посоветовали ещё давно, когда у меня было обострение по теме необычных паранормальных способностей. Прочитать удалось лишь сейчас, в пору внезапного рецидива. Что ж, давно я не испытывал столь яростного желания переписать за автором вообще всё, потому что способность-то была, и наверняка, её можно даже в какой-то мере назвать необычной, но увы, книга в принципе оказалась слегка о другом, паранормальщина проходит на уровне какого-то магического реализма или типа того.

Хотя концепция любопытная: главный герой ещё в школе обнаруживает у себя дар абсолютной памяти – очень полезно, когда надо перед доской отвечать. Но он этим не ограничивается и хочет свой талант прокачать, в процессе случайно обнаружив занятные побочки в виде ложных и вымышленных воспоминаний, которые могут… Развернуть 

Оценка moorigan:  4.5  

Наверное, у этой книги весьма небольшой шанс понравиться русскоязычному читателю. Даже не так, не русскоязычному, а русскому - ведь совершенно очевидно, что автор особой любви к России не испытывает, к СССР питая же и вовсе исключительную ненависть. Я вообще удивляюсь, что книгу эту у нас перевели, ведь мысль ее полностью идет вразрез с линией партии. И темы здесь поднимаются для патриотично-настроенного русского населения весьма неприятные: роль УПА в украинской истории, преступления НКВД и КГБ на украинской земле, присоединение Украины к СССР, больше похожее на оккупацию вражеской территории. Наверное, правда у каждого своя. Кто-то нес светоч коммунизма порабощенным народам и рабочим с крестьянами. Кто-то отстаивал свою страну от иноземных захватчиков. Наверное, пришло время признать,… Развернуть 

Оценка Anutavn:  4  

Знаете есть такие женщины, которые ну просто не могут жить спокойно, вот нужно им чтоб горело все синем пламенем, а она бы из этого пламени как птица феникс возрождалась постоянно. Вот и Маруся героиня наша, из таких же. Чего не жилось, не знаю.
Любимый мужик есть? Есть!
Любит её? Ээээх, да ещё как любит!
Она только его слишком близко подпускать не хочет, ночью для любви, Степа, всегда пожалуйста, окно моё для тебя открыто и пофиг дым кто там дома, муж/мать/сын, у нас Степочка любовь. А вот днём Степан батькович обходите меня стороной и лучше на меня даже не смотрите, а то прожгу взглядом так, что всю жизнь помнить будете!
Мужа Маруся нашла да такого, что вся деревня от зависти подыхает. Но и с ним не сжилось, потому что Марусины загибоны понять обычному простому мужчине, пусть… Развернуть 

Оценка ksu12:  4  

"Рай - то день, а мне ночь выпала."
"И что горевать о загубленной жизни? Любовь - лучше жизни. И чтобы это понять надо прожить целую жизнь."

Роман о роковой любви, о роковой женщине, о проклятии, о наваждении, о тайне, о загубленных жизнях, о предательстве, о боли душевной. Все это в реалиях послевоенных лет в обычном украинском селе. Маруся загубила свою жизнь, и не только свою, потому что когда-то подняла бусинки с маминого кораллового намысто, бус то есть. Все в ее жизни крутилось и вертелось вокруг этого незамысловатого украшения, несло оно в себе и проклятие, и любовь неземную, больную, горячечную. Да только рвалось оно часто. Порвалось - и новый этап, что-то в жизни разобьется, расклеится, не заладится, а то и беда случится. Любила ли Маруся вообще? Мне показалось, что она… Развернуть 

Оценка Bookoedka:  5  

Читаючи «Історії про троянди, дощ і сіль», взяла за звичку читати не більше двох історій перед сном, тоді вдень хочеться швидше покінчити зі справами, аби мати час для читання і роздумів. При цьому не виникало відчуття, що історії – окремі, кожна сама по собі, навпаки – вони здалися мені взаємопов’язаними.

Взагалі, щойно я взяла книгу до рук, вона видалася мені тендітною, м’якою, а сторінки, що ніби зшиті вручну,- кулінарну книгу моєї мами, бо вона завжди записує і підшиває найулюбленіші рецепти, а не роздруковує їх. Кожна з історій мене чимось зачаровувала чи дивувала. Одного разу мені навіть наснилося, що я живу у двоповерховому будинку зі скляною доріжкою замість сходів, а довкола багато ірисі як на подвір’ї в Іванки. Я навіть не знаю, яка з-поміж усіх історій – моя найулюбленіша.… Развернуть 

Оценка Nina_M:  4  

Уже традиційно купую книжку, яку дуже-дуже хочу прочитати, і вона одразу з’являється в електронному вигляді. Проте в цьому випадку зовсім не шкодую, адже моя книга - останній примірник цього роману в книгарні - стала чи не найрадіснішою подією під час останніх - вельми не радісних - відвідин столиці України. Попри всі негаразди, мене просто гріла думка про те, що в сумочці на мене чекає "Клавка") А ще я впевнена, що обов’язково повернуся до цієї книги через деякий час. Поки що цей роман, прочитаний 16 днів тому, усе ще не відпускає. Мабуть, тому в липні встановлюю страшний антирекорд - поки лиш 3 прочитані книги з традиційних 10-12.
"Клавка" манила мене перш за все як учителя-філолога. Незважаючи на порівняно невисокий рейтинг книг авторки, я сподівалася, що як доктор історичних наук,… Развернуть 

Оценка Balywa:  4  

Музей заброшенных секретов - что это? Семейная сага? Для меня, нет. В книге это выставка картин талантливой художницы Влады Матусевич, но на самом деле это понятие раскрывается шире, чем больше углубляешься в чтение. Секретики, которые делала почти каждая девочка, милая детская игра, очарование тайны. И в этой книге автор берет на себя смелость порассуждать о корнях возникновения этой невинной детской игры, и в итоге понятие, закопанного в землю и забытого, секретика раскрывается с разных сторон, как множество граней сияющего кристалла. Для меня секретики - это то, что прячет под собой земля, то, что забыто за давностью лет, то, что закапывается глубоко в душу, чем не земля, ведь душа - потемки и не только чужая, но очень часто и своя собственная, зарывается так, чтобы никто не видел,… Развернуть 

Оценка Bookoedka:  5  

Книга "День Сніговика" неперевершеної і незбагненної Дзвінки Матіяш була надіслана книгарнею якраз у день св. Миколая і стала чудовим подарунком до свята. Книга мене вразила своєю образністю, тим, як багато паралелей можна провести. Дорослі читачі легко впізнають події Євромайдану між рядків. Образи болота, що нас поглинало, та снігу як символу очищення, перемоги добра - надзвичайно влучні. Я читала книгу і мене огортали запахи гарбузового супу та медової річки і ставало одразу так затишно. Я не знаю, як вдається робити книги такими атмосферними, це щось надзвичайне. Хотілося б, аби якомога більше дітей та дорослих читали саме такі книги - добрі і чесні.

Оценка Clickosoftsky:  4  
Кина не будет
Тринадцать апостолов — один Иуда.
Сто тридцать апостолов — Иуд десяток.
Тыща триста апостолов — Иуд сотня.
Такая статистика —
Как Страшный суд.
В стране с населением
Миллионов в несколько
Обязательно наберётся
Миллион Иуд.

(с) Олег Ладыженский (½ Г.Л. Олди), харьковчанин, между прочим

Покорно открываю роман, опять женский, опять исторический-политический, опять что-то вроде саги (#саго), безропотно вязну в зыбучих песках курсива десятками страниц, спотыкаюсь в буреломе брендов и снобов, «знающих себе цену», досадливо отвожу от лица свешивающиеся недопереведённые фразы-лишайники (лишники?), проваливаюсь по колено в чёрную топь ненависти, коварно прикрытую сверху цветистыми метафорами... ага, понял, перестал(а).

Первые ассоциации при чтении Оксаны Забужко — это, конечно, Фриш «эпохи… Развернуть 

Рецензия экспертаЭксперт по выращиванию банок с огурцами
Дополнительные действия
Оценка sireniti:  5  
Піски вкривали тіла, а на пісках розквітали маки…



А як не стане мене з тобою,
вкриють піски тіла,
стрінемось там, де маки рікою,
там, де їх тінь лягла.

Йосько, Ясь, Орест, Вольф. Жид (*то не образа, у творі автор пояснює, що жид, то велично і славно, а єврей- то не по-справжньому), поляк, українець і німець. 20-40- кові роки минулого століття. Що об'єднує цих хлопців, здається, настільки різних, що їм нічого робити разом. Різні культури, різні уподобання, різні традиції і навіть їжа різна.
Звісно ж дружба. Міцна, щира, без обмежень і забобонів. Ота, знаєте, що як справжня любов, до останньго подиху?
Професор Ярош. Наш час. Людина без комплексів. Хороший вчений, вправний коханець, не дуже хороший батько. Що зв'язує його з цими чотирма хлопцями через роки і трагедії?
Танґо. Егеж, я не помилилась, танґо. Правда те саме, страшне і… Развернуть 

Оценка voyageur:  4  

В Украине падают Ленины.

Я ездил в метро, маршрутках и автобусах, погруженный в Жадана, в Ворошиловград - в ту смутную ранее-постсоветскую реальность, что я не успел осознать ввиду малых лет. Это мои родные края, Донбасс, Слобожанщина, некогда успешный купеческий регион, в конце девятнадцатого века полный небольших фабрик и свечных заводиков, пивоварен и пекарен. Это регион, который в то время стал свидетелем бума индустриальных "стартапов" и массового приезда западных инвесторов, жаждущих быстрых денег.

Это край, капитально истоптанный и искалеченный событиями 1917-23, а потом и Второй мировой. Советы, ничтоже сумняшеся, заселили донецкие степи зэками, дешевой и бездумной рабочей силой, которая так пригодилась для промышленности. 70 лет социализма, понятное дело, едва ли воспитали в… Развернуть 

Рецензия экспертаз підготовки бойових гусей та єнотів
Дополнительные действия
Оценка Trepanatsya:  5  

О чем же эта прекрасная книга, что так сильно мне понравилась? Первую треть у меня было самое настоящее contra spem spero, что это украинская лесбийская история о любви служанки и ее панночки. Да не тут-то было, это история о служении - богу, человеку, своей хозяйке. Понравился смачный, сочный западно-украинский язык, Стефця, служанка, ее острый ум и такой же язык, гонористый норов и большое сердце. Бесила суча дочка Аделька, до потери пульса, лупила б ее тем самым порцеляновым ноцником, пока б чего-то более человеческого не прибавилось в кукольной башке. Неимоверно смешил отец Иосиф в ту пору, пока еще не был отцом, - его похождения вокруг Стефании это нечто.
Эта книга о том, насколько все субъективно. Мы видим то, что хотим видеть. Все.

Рецензия экспертаЭксперт по выращиванию банок с огурцами
Дополнительные действия
Оценка sireniti:  4.5  
Навколо все сповнене протяжності, все у щось вписане

Марія Василівна, вчителька біології, підійшла до того етапу свого життя, коли час обернутися назад, і осмислити прожите і пережите.
Кажуть, якщо є що згадати, і було велике кохання, то все недаремно. Тож Марія Василівна, або Самка біолога, як називають її учні, має всі шанси бути задоволеною своїм існуванням на цій грішній землі.
І навіть похоронний вінок, що принесла її колега з приводу «смерті» (то так один з учнів «шутканув» злегка) не вивели Марію Василівну з рівноваги. Вона педагог, і достойно несе своє високе звання ось уже десятки років. Вона ще помститься, як слід, всім, і завучці, і нерадивому учневі. А поки що…

Поки що Марія Василівна віддасться спогадам.
Про те, як молодою, але вже заміжньою приїхала в карпатське село. Як потрапила на долі секунди у ролик з Ротару під «Червону… Развернуть 

Оценка memory_cell:  5  
To ostatnia niedziela

Лишь одно воскресенье,
и простимся навеки,
словно реки в разбеге,
вот и весь сказ.

Хоть одно воскресенье,
чтоб не сгинуть надежде,
улыбнись мне, как прежде,
в последний раз.

"Танго смерти" или "Танго самоубийц"
(старое польское танго "Последнее воскресенье")

Когда заигравшиеся в декаданс мальчики в чёрных бархатных пиджаках, выпив бокал ледяного шампанского, под аккомпанемент этого танго с наслаждением пускали себе пулю в лоб, они делали это по собственному выбору.
У тех, кто в сорок третьем умирал под эти звуки на львовской окраине, не было никакого выбора, как не было его и у тех, кто это страшное танго играл .
Но у последних была надежда, и давали её вплетенные в знакомую мелодию лишние двенадцать нот...

Там, во Львове, их было четверо - Атос, Портос, Арамис и д'Артаньян.
Нет,… Развернуть 

Оценка Nina_M:  5  

Що мені подобається в книгах Макса Кідрука? Незаперечна логіка, ґрунтовність, напруга, коли активізуються мислення та емоції. І все це написано майстерно.
У цьому романі письменник не зраджує самого себе, тож відірватися від читання практично неможливо (я буквально примушувала себе відкласти книгу й намагатися заснути). Та й тему обирає більш ніж актуальну - кошмари, які стирають межу між сном та дійсністю. До того ж не тільки для героїв твору.
На мою думку, ця історія жахає не тільки тим, що відбуваються страшні речі з мозком малого хлопчака, з молодою родиною. Річ у тім, що в якийсь момент розумієш, що щось подібне може трапитися з кожним. І от це насправді страшно до мурашок.
Автор дуже яскраво зображує переживання молодого батька, із сином якого відбуваються паранормальні речі.… Развернуть 

Оценка Krysty-Krysty:  4  

Это не полноценная рецензия, а несколько мыслей о книге, поскольку кое-кто хотел услышать мое мнение. (И я еще не читала чужие рецензии.)

С первых строк затянул язык. Я люблю предложения на полстраницы, которые пульсируют скрытым ритмом, со сложным, но расчитываемым синтаксисом, хотя осознаю, что подобный поток сознания замедляет динамику рассказываемой истории. Лаконичным текст не назовешь, не назовешь мысль авторки концентрированной, легко обвинить Забужко в том, что то же самое содержание можно было передать существенно меньшими языковыми усилиями. Но иногда я наслаждаюсь именно таким неторопливым плетением словес с извилистыми ответвлениями несущественных, казалось бы, ассоциаций. Хотя подобный прием лучше (на мой вкус) оттенять частями с рваными диалогами или подобным антонимичным… Развернуть 

Рецензия экспертаЭксперт по выращиванию банок с огурцами
Дополнительные действия
Оценка sireniti:  5  
Ось так і живуть вони, кожен зі своєю правдою й своєю мукою

Красива сімейна сага, яка здивує вас своєю відвертістю і такой якоюсь праведною грішністю. Так можна казати? Ні? Та що там, уже сказала, бо так воно і є.

Якщо наважитесь читати цю книгу, будьте готові до всплесків гніву, і болю, і жаху теж. Адже це історія про гуцулів, історія честі і справедливості, така, якою бачить ії кожен з героїв. Вони не чекають Божого суду, не бояться Божого гніву. Вони чинять за велінням сердця і з власного бачення ситуації. Можливо, для вас це стане одним з найбільших откровень і викличе масу протесту. Але... Це гуцули. Хоч вони такі ж українці, як я і ви, та все ж не такі. У них там свої закони, і свої принципи, і свій, особливий, лік гріхам.

Книга побудована дивно, якось так: середина, початок, кінець. А можливо навпаки - кінець, середина, початок. Та ви не… Развернуть 

Рецензия экспертане колишній — цілком реальний "перт"
Дополнительные действия
Оценка Kumade:  4.5  
Придибенція в мештах здерубка

До надто розрекламованих "зоряніх" книжок, які геть усі читали й дуже наполегливо радять, ставлення завжди дещо упереджене. Тож відклададаєш колись на потім. Коли ж це "потім" часом настає, то здебільшого знову переконуєшся, що тотальний захват трохи перебільшений. Але трапляються й виключення, що здатні подолати упередження й навіть захопити. Саме до таких виключень можна віднести й "Століття Якова". Ніби розумієш, що роман написано на конкурс, з урахуванням вподобань якомога ширшого загалу, з використанням безпрограшноі теми... Але зроблено це справді професійно, що не може не викликати поваги. Герою мимоволі співчуваєш і співпереживаєш його змушено буремне життя довжиною в ціле сторіччя, а аж ніяк не літературною мовою просто таки насолоджуєшся, позаяк не вихолощена, а справжня, що… Развернуть 

Оценка Nina_M:  5  

Ця книга не про інтернат і навіть не про війну. Вона про те, як змінюється людина, її суть і погляди, коли зникає звичний фон, руйнується не тільки розпорядок дня, але й усе довкола. Про те, як катастрофічно мало ми спілкуємося зі своїми близькими, начебто думаючи, що ще обов’язково буде час і нагода. Про те, як рідко ми говоримо правду, особливо дітям – батьки і вчителі. А виявляється, що вони розуміють усе набагато краще, ніж ми думали (або навіть краще за нас самих).

Це книга, яка здивувала мене. Погоджуюся з думкою кандидата філологічних наук, доцента кафедри літературознавства НаУКМА Ростислава Семківа, який у лекції про сучасну українську літературу сказав, що це наразі найкраща книга Сергія Жадана. Як на мене, це одна з найкращих книжок сучасної української літератури.

Це книга, яку… Развернуть 

Оценка OFF_elia:  5  

Сергей Жадан - одна из важнейших величин в моем жизненном уравнении. Этот человек без преувеличения стал моим учителем, гуру, другом, попутчиком, собутыльником и идеологом. Я благодарна судьбе, что знакома с ним, что смогла многому у него научится и еще большему смогу. Я могла бы часыми продолжать петь ему оды и дифирамбы, но хочется немного рассказать о "Месопотамии".

Харьков. Где-то на рубеже 20 и 21 веков. Пригородное гетто. Тут есть все, чтобы жить, ни разу не воспользовавшись транспортом, ни разу не выбравшись из этого законсервированного мирка, - садик, школа, парикмахерская, больница, кладбище. Человек, рожденный тут обречен прожить свою жизнь между рек, не имея возможности вырваться за пределы песков и ветров, не возделывая землю, не заводя лошадей. Человек, рожденный здесь,… Развернуть 

Оценка alaya_strekoza:  4  

Я скуповую все, що трапляється мені з її прізвищем. Я шукаю, закачую все до свого телефону. Вона мене шокує щоразу. Це єдина книга Люко Дашвар, що я не жбурнула в стіну, поки читала. Вона одна з небагатьох, хто пише не в стилі сучасного трешу. Це стиль загубленої сучасності. Це світ, який всі намагаються забути - світ села, маленького містечка, райцентру, де живуть люди, далекі від світу дорогих автівок, пентхаусів та асфальту взагалі. Ці люди чисті душею і знають, що потрібно їм для душевного щастя.

Червоні коралі - носити їх можуть тільки обрані, тільки обраним вони принесуть щастя.

Не обов'язково Вам.

Оценка NatanIrving:  2.5  

"Феликс Австрия" посоветовали мне, когда на ЛЛ я попросила предложить мне что-нибудь из современной украинской прозы.
Я не почувствовала в себе какого-либо желания тут же бежать и знакомиться с этим произведением, поэтому закинула его на то время, когда я устрою себе курорт на острове "100 дней с украинским текстом".
Ну, вот собственно он и настал.
Я не впечатлена от книги. Аннотацию я толком не читала, поэтому содержимое других рецензий относительно сюжета меня немного удивило ибо до этого почему-то всё время мужчина на обложке мерещился мне и я думала будто бы о нём будет речь. Не, Феликс у нас конечно есть, но он - маленький мальчик и появляется примерно на половине истории. Его роль я вообще не поняла. Понятно, что название говорит о счастливой Австрии, лозунг этот упоминается в… Развернуть 

Оценка Nina_M:  5  

Враження, ніби читала книгу вперше, хоч від часу першого знайомства з цим романом минуло майже 3 роки. Твір Сергія Жадана відкрився з нового боку. Емоції переповнюють. Це справді найкраща книга сучасної української літератури. Без варіантів.
Історія блукання вчителя Паші шляхами війни нагадує рух колами. Та й не просто колами, - колами війни і навіть пекла. У цих блуканнях герой кардинально змінюється, перетворюючись із боязкого невпевненого інваліда на сильного чоловіка, що має власну думку, не боїться брати на себе відповідальність і, попри все, іти вперед. Він зважується йти в інтернат по племінника лише під тиском старого, але після того, як буквально на власних плечах витягнув хлопця зі зруйнованого й майже порожнього приміщення інтернату й довів-таки додому, де пахло чистими… Развернуть 

1 2 3 4 5 ...