Оповідки Еви Луни

Cada persona tiene su historia y en ese libro barrio son casi siempre tristes.... (c)

У меня была попытка прочитать эту книгу лет так пять назад, а может больше, и судя по пометкам в книге, я её дочитала, но вот совершенно не помнила о чём рассказы. Магический реализм Изабель Альенде как-то магическим образом на меня подействовал и в этот раз. Заканчивая читать один рассказ и начиная новый, я забывала о чём предыдущий....

Ладно, не настолько всё плохо, конечно, но у меня стойкое ощущение, что ни то рассказ я прочитала, ни то притчу, не хватило чего-то, вот самую малость... Все героини этих историй по-своему чуднЫ, у всех своя грустная история, оторванная от реальности, хотя проблемы те же, житейские. То нехватка средств и дети, которых надо кормить, то муж не любит, а она вдруг полюбила и…

В "Сказках" тесно переплетены реальное и иррациональное, богатое воображение и абсурд, при этом магия и мистика воспринимаются как данность. ⠀ ⠀ В сборнике собраны 23 новеллы, рассказанные главной героиней, чилийской Шахерезадой, - Евой Луной. Это гремучая самобытная смесь латиноамериканских страстей, и в каждой - удивительная женская судьба. Женщины, девушки и девочки из разных социальных миров, каждая со своим опытом прошлого, уникальным характером, семейным статусом и образом жизни. Истории не связаны между собой, но все о вечном - силе любви и жажде жизни, о боли и разочарованиях, о вере и невежестве, возмездии и смерти.⠀ ⠀ Вот девочка, выросшая в голоде и нищете, самостоятельно научившаяся читать и зачаровывать словами, сведшая с ума самого лидера революции, а рядом девочка,…

Истории Евы Луны У меня пять книг Исабель Альенде. Четыре романа и этот сборник историй. Решила начать знакомство с этой писательницей именно с этой книжечки. Cuentos переводится с испанского как сказки. Некоторые истории и правда невероятны. Все истории совершенно разные. Есть и про любовь и про ненависть, про месть, про зависть, про преданность. Но все рассказы захватывают. Одни меньше, другие больше. Иногда ловишь себя на мысли, что такого не может быть. Но мы все разные, жизненные обстоятельства различны, отсюда и разнообразие чувств и событий. Персонажи интересны с психологической точки зрения. Правда, это в любой книге так, просто в этом сборнике их много. Поведение некоторых понятно, причины поступков легко считываются, а других - нет. Я не хочу и не могу написать просто - мне…

Тоді я зрозумів, що часом смерть сильніша за любов.

Коли кожна оповідка по своєму особлива. Нагадують чимось новели Людмили Таран «Прозорі жінки», але з більш вираженим присмаком…

Таки – палкіші обійми сюжету в Єви Луни. Саме в цій книзі проявляється «Романтизм Маркеса» у Альєнде. :)

Мені сподобався кінець у «Кларіси», «Зіпсованого дівчиська», «Жаб’ячої пащі», «Подарунок для коханої», «Естер Лусеро».

Є одна риса, що поєднує всі 23 оповідки - це ДОВЕРШЕНІСТЬ. Авторка підкреслює особисту лінію над іншими в оповіданні і цим самим робить наголос на головному – стосунках жінки та чоловіка. Найбільш вдало їй це вдалося (на мою думку) в Найпотаємніше із забуття та Маленький Гайдельберг. Коли оповідання пронизує і нитка еротики.

Варто згадати цікаві незвичні імена героїв, але вони лише нагадують…

Ще одне відкриття латиноамериканської літератури — Ісабель Альєнде та її "Оповідки Еви Луни". Книга — збірка оповідань про все, що завгодно: і жадібного сеньйора, котрий зневажав свою сім'ю, і про революціонерів, і про віщунку, що торгувала словами, і про Благодійника Нації... "Оповідки" живі і яскраві, вони справжні і такі близькі, ніби тобі розповідає їх знайома бабусі, згадуючи про свою молодість. Тут відчувається дух Чилі, країни з жорстоким кліматом і природою, після цих оповідок хочеться перегортати довідники історії, щоб зрозуміти, що ж там відбувалося з революцією на початку ХХ століття. Тут є і любов, і сльози, і перемоги, і поразки, а магія тут часто дуже легка й непомітна, але завжди є, власне, як і повсякденному житті.

Як не крути, а латиноамериканська література щоразу…

Спочатку думала зробити її своєю дорожньою книгою. Читати повільно, розділивши на декілька підходів, і завжди на шляху від одного пункту до іншого. Десь до середини так і виходило. Повільно, не дуже натхненно, зате впевнено. Проте одного (вчорашнього) вечора легкою рукою, яка беззупинно перегортала сторінки аж до кінця, я порушила свої ж настанови. І не дарма :) Усі історії дуже різноманітні: деякі схожі на легенди та притчі, ще одні залишають цікаву недомовленість за собою, а інші закінчуються так раптово, що задаєшся незадоволеним питанням: " І це справді кінець?". Образи звабливі, іронічні, страждальні, абсурдні, казкові, сучасні, і всі - правдиві. Тепер неодмінно мушу прочитати і інші роботи письменниці.

Ожидала от этой книги большего, потому что в своё время мне очень понравилась книга о девушке, которая рассказывала эти истории. Сами они довольно обыкновенные, ничего особенного я в них не увидела, некоторые вообще показались мне странными. Ставлю 4 только из уважения к таланту автора.

Будемо вважати, що я радше її прочитав, ніж не прочитав -- не вистачило годинку дочитати останню оповідку (хоча, напевно, в ній і є квінтесенція та катарсис усієї збірки).

Недарма сеньору Альєнде називають "Маркесом у спідниці", бо вплив сеньора Габріеля Гарсія відчувається із перших же сторінок. "Оповідки..." особливо схожі на ранні твори останнього, накшталт "Очей голубого собаки..." Але то нічого, всі одне в одного, ммм, запозичають, особливо митці.

Твори напрочуд вдало передають атмосферу тих буремних країв, де християнські догми переплітаються із індіанськими віруваннями, де чи не в кожному селі є свої святі (які за життя могли бути грабіжниками або повіями), де поліцаї не гребують заходити після спекотного дня до борделю, а священники на те міцно заплющують очі.

Мабуть, вже час їхати…

Платон благодарил богов за восемь оказанных ему преимуществ. Всех не помню, три: родиться свободным, а не рабом; мужчиной, а не женщиной; человеком, а не животным. Интересно, доведись ему жить сегодня, счел бы отдельным благом рождение не в Чили? Читаю "Сказки Евы Луны" Исабель Альенде, а сказочница она замечательная и говорить может о разных вещах, все интересно. Калейдоскоп новелл, разные люди в непохожих обстоятельствах, всяк со своими тараканами в голове.

Вот девочка, Елена Мехиас, она живет с расчетливой хваткой мамашей, владелицей пансиона "для приличных людей" с раннего детства приученная у обязанностям прислуги "за все". И вдруг новый жилец, молодой музыкант, поющий по ночным…