Теплі історії до кави

Пам’ятаєш, мамо, коли я була маленькою, то запитувала тебе, що зі мною буде, коли я виросту. Мені хотілося знати, чи буду я красивою, чи буде в мене дім із сонячною терасою, різнобарвними квітами та великим кудлатим собакою, чи зможу я подорожувати й бачити море частіше, ніж раз на рік, чи я любитиму якогось хлопчика так, як ти любиш тата. Я хотіла знати, чи у мене теж буде донечка, якій я заплітатиму коси й пов’язуватиму на них яскраві бантики. Ти - пам’ятаєш? - казала, що вродливою я буду неодмінно, вважала, що в мене добрі очі й тепла усмішка, а це - головна окраса дівчинки й жінки. Найважливіше - не розівчитися усміхатися людям і дивитися на них із любов’ю.

«Теплі історії до кави» - одна из тех книг что вдохновляют. Это книга в которой собраны истории обычных людей, которые окружают…

Ну так не чесно! Жодного оповідання з головним героєм чоловічої статі. Ми ж теж уміємо бути добрими, теплими, романтичними :) Назва книжечки повністю відповідає її меті - зробити кавування більш ще більш приємним. І не варто очікувати чогось більшого - цього інколи буває досить.

Перевод

Ну так же не честно! Чтобы ни одного рассказа с мужской главной ролью. Мы ведь тоже умеем быть добрыми, теплыми, романтичными :) Название полностью соответствует цели - сделать времяпровождение за чашечкой кофе еще более приятным. И не следует ожидать чего-то большего - этого иногда бывает вполне достаточно.

Цю книгу мені порекомендувала одна знайома дівчина, Даша, додавши, що збірка коротеньких оповідань дійсно варта уваги. Я впевнено пішла до книжкової крамниці та вирішила придбати й собі таку. Читала її з початку жовтня. Приємна. Але як на мене забагато цукру та вершків. Або ж це я така не романтична?

Перед нами історії з життя різних людей (і майже всі вони дівчата, а якщо й хлопці, то поводяться наче дівчата), які дуже оптимістично дивляться на своє життя та на світ, що їх оточує. Також усі вони, без винятків, полюбляють пити каву. І мені здається, що ці рядочки про каву навмисно туди вписали, щоб хоч якось виправдати назву збірки "Теплі історії до кави". Як на мене, то можна було просто написати теплі історії без жодної кави у кожному абзаці. Менш чарівною збірка б не стала.

Всі…

Книжка которую надо читать ТОЛЬКО в бумажном виде. Выполнена в теплых коричневых тонах и согревает душу своими рассказами. Я не могу передать то ощущение тепла которое было у меня при чтении этой книги. Истории о любви, о жизни, об ощущениях дарят надежду на лучшее в нашей жизни. Впереди продолжение Теплі історії до шоколаду Надійка Гербіш надеюсь будет так же тепло и вкусно.

Сегодня ночью дочитала книгу Надежды Гербиш "Теплі історії до кави". Это действительно чудесные, согревающие и вдохновляющие истории о светлых людях, небольшие инструкции, как радоваться жизни. Такие книги пробуждают в людях лучшее, показывая, что не всё так плохо, как порою кажется. Теперь осталось приобрести настоящий вариант !

Хороша книга. Гарна українська мова. Теплі чуттєві історії, у яких кожен може знайти щось своє, рідне. Деякі історії пробивали до сліз. Розтягувала читання, щоб довше насолодитися хорошим настроєм, який викликає авторка. За останній рік, це найкраща книга сучасника, яку я тримала у руках та якою насолоджувалась. Адже, якось після класики, сучасні твори похмурі та нудні, зі стандартними діалогами та кульгавою мовою. Особливо зачепила історія "Лист до мами"!

Найважливіше - не розівчитися усміхатися людям і дивитися на них із любов’ю. Я старалася не розівчитися, мамо. Інколи це було так складно, знаєш. Але я пам’ятала твої слова, що любити ніколи не буває просто. Утім, воно того варто. І так воно й було

А ще ти казала, що колись у моєму серці поселиться щось, схоже на метелика: дуже…

Дуже хотілося почитати книжку українською мовою, сучасного автора і позитивну. Це оксюморон - сучасність і позитив, але така книга знайшлась. Вона повністю відповідала всим моїм вимогам, але не залишила по собі жодних вражень. Здавалося, що фантазії авторки вистачило на один-єдиний характер дівчини-жінки, яка була присутня в кожному оповіданні під різними, досить яскравими іменами - Мар'яна, Тереза, Зоряна, Ліля, Марта, Андріана. Вона чуйна, вродлива, закохана, в неї є кішка/собака, вона полюбляє каву/чай, всі її проблеми вирішуються за допомогою теплого пледа/светра і кухлика з запашним напоєм. В принципі ось і вся сюжетна лінія. Читати восени/взимку. Читати, коли хочеться ні про що не думати. Читати всім, хто полюбляє глянцеві журнали і хеппі енди. Три зірочки за українську мову -…

Сразу предупреждаю: я не циник. Я достаточно сентиментальна, иногда даже слишком. Но это, ребятки, перебор... Такие истории надо печатать на симпатичных бумажечках и класть их под стекло на столиках в кофейнях. Но не издавать целой книгой. А то у меня случилась передозировка. Я ждала от этой книги запаха кофе и эффекта присутствия во Львове. И, не смотря на то, что кофе тут на каждой странице (а ещё корица-корица-корица, гвоздика, кардамон), я этого запаха не почувствовала. Это было таким же разочарованием, как если бы вместо чашки крепкого, ароматного, горьковатого кофе, вам подсунули чашку ароматизированного синтетической ванилью кофейного напитка. Все такое правильное, задумчивое, все кутаются в клетчатые шарфики... Всюду добавляют корицу. А еще не поняла, зачем так много историй…

Не стрималась, замовила паперову і біс з тим, що грошей як кіт наплакав. Подібні книги мають бути лише в паперовому вигляді, в жодному разі не в електронному і читаю я їх, зазвичай, з олівчиком. Намагаюсь розтягнути задоволення і читати лише по декілька історій в день, але інколи забуваюсь. Це саме та книга яку варто читати дощового дня чи просто коли настрій не дуже, тоді вона необхідна як повітря, як промінчик сонця. Для мене ця книга стала оповіддю про кохання. Тільки не про любов, про яку зараз кричать на кожному розі і яка з почуттів перетворилась на казна-що, а про те справжнє кохання, яке лише для двох, яке всеоххоплююче і всепоглинаюче. яке прощає і возвишує. Якого інколи так не вистачає. Воно таке тепле та ніжне, а головне рідне і вже не так важливо, що не поруч. Саме ця книга…

Книга очень душевная, добрая, теплая, атмосферная. Такую книгу нельзя читать "запоем" и, читая ее в суете метро своего города, я не успевала получить ту теплоту, которую она раскрывает под красивой обложкой. Поэтому я решила взять ее с собой в путешествие по западной Украине. Как же прекрасно было видеть то, о чем пишет автор, общаться с такими людьми, о которых она пишет, практически быть в этой книге . Но, все хорошее когда-нибудь заканчивается - как поездка, так и книга. По приезду купила Надійка Гербіш - Теплі історії до шоколаду . Думаю, что тихий вечер, любимый плед и чашка какао с кусочком шоколада будут как нельзя кстати! :)