Рецензии на книги издательства «Урбіно»

Бувають такі люди, вік яких немає ніякого значення для здібності потрапляти у якісь халепи та шукати пригод на свою п’яту точку. Саме такою людиною є п’ятдесятирічна Алка Бобильова. З самого свого народження (друга близнючка, яку ще б трішечки і зашив би у пологових путях фельдшер) її супроводжують якісь каверзи. Однак дитяча збитошність – то зрозуміле. Після втрати маленької донечки Алка не може оговтатися тривалий час. Минуло вже сімнадцять років, протягом яких вона і наркоманкою була, і в тюрмі побувала, і із алкоголічки перетворилася на п’яничку. Чоловік вже давно махнув на неї рукою, а тепер ще й, подавшись на вибори, вирішив взагалі розлучитися (звісно, задля довгоногої ляльки). Сестра Уляна, яка вже трішки втомилася від опіки над сестрою, наразі працює у виборчому штабі опозиційного кандидата. На літо Алка приїхала до своєї 87-річною бабусі Мокрини у Добратичі десь понад білорусько-польським кордоном. Щоб чимось себе зайняти, окрім повсякденних сільських справ, вона привезла із собою купу фотокопій архівних документів: на підробітку взялася розшифровувати давні письмена. Несподівано баба Мокрина помирає, а приятелька-ветеринарка здогадується, що бабу вбили, підсипавши серцевий препарат до кави. Так і закручується ця, не побоюсь цього слова, карколомна історія. Адже стрінуться тут і пошуки старовинного скарбу, і бандюкатий місцевий авторитет, який хоче викупити землі Добратичів, і шантаж, і брудна виборча кампанія, і не чисті на руку прокурори, і шкільне кохання, і сусіди різного штибу і симпатії, і сапка у Алчиній спині, і місцева причинна, і тунель на ту сторону кордону (привіт, «Карбід» Любки), і чорна сатана у білому одязі, і те, що Алка має здібність потрапляти у часові «нори» та спостерігати за життям своїх предків та і взагалі за життям місцевого далекого 17 століття.

Гарний, насичений текст, багато описів (всього), гумору, навіть сатири на сучасну Білорусь (адже у багатьох героях, які «вигадані автором», як зазначено у примітках, з легкістю впізнаються реальні особи).

Усе життя нас дивують випадковості, які зовсім не випадкові. Так, наприклад, ще колись у 2007 р. за неймовірним збігом обставин до нашої сім’ї потрапив диск з фільмом «Знахар». Боже, як же ми всі тоді плакали від цієї історії, що щеміла болем і радістю аж у самісінькому серці. Цей фільм не надто був популярний як у ті часи, так і у теперішні. Тому цю знахідку я досі вважаю неймовірним надбанням. Фільм був відзнятий за романом польського письменника Тадеуша Доленга-Мостовича.

Рафал Вільчур – геніальний і відомий хірург у Варшаві. Своєю невтомною працею і завзяттям Рафал досягнув у житті усього, чого так бажав. І головне тут не слава і заможне життя, а його улюблені дівчатка: дружина Беата і донька Маріола. Після проведеної ще однієї блискучої операції герой поспішає додому, адже в них с дружиною сьогодні восьма річниця подружнього життя. Вдома, на жаль, він саме у цей день не застане нікого, а лише листа «...я не могла залишити без себе Маріолу і його». У повному розпачі Вільчур йди глушити біль до шинка, після якого стає жертвою бандитів. Від отриманих травм голови герой втрачає пам'ять. Так починається довга історія поневірянь Антонія Косиби.

Роман мене не розчарував. Нехай ця історія надзвичайна і, можливо, десь на початку нагадує сюжет якогось серіальчику, але у цьому житті все може бути. Не буває неймовірних історій, бувають неймовірні випадки життя. Книжка не стільки про поведінку людей, скільки про їх вчинки, людяність, доброту, любов та підтримку. Практично кожний герой викликає якусь душевну прив’язаність, через що постійно хвилюєшся за їх майбутнє. Так, там були й негативні герої, але добро все ж таки завше перемагає зло.

Не шукайте в книжці сенс – шукайте в ній любов.

«…як хочеш чиєсь серце здобути, треба спершу своє віддати»

P.S. Раджу подивитися фільм 1981 р. (якщо ви ще його не бачили). Він практично повністю співпадає з книжкою. Єдина відмінність – це фінал історії. У фільмі він більш хвилюючий, через що ти не в змозі втримати сльози.

Рецензия на русском находится ниже.
Халі вже 17 років... Вона навчається у омріяному приватному ліцеї, який обрала ще минулого року на фотографа. У неї є коханий хлопець, вона відшукала свою сестру, помирилася з найліпшою подругою. І життя ні би налагодилось. Ніби...

Але це оманлива картинка. На носі перший день в ліцеї. І таке невдале знайомство з однокласником. Здається, цей Оскар, дуже неприємний тип, але і Лінка показує себе не з вдалої сторони. Тому обидва дійшли висновку, що "друзями їм не бути".

Це не головна проблема головної героїні. Адже як ми знаємо, життя у неї явно не казка. І хоч здавалося, що буде хепі-енд і все чудово, але ж ні.
Вітчим пішов від них. Хлопець поїхав у Лондон, який так далеко від Варшави. Каська теж заклопотана своїм життям та й те неймовірне відкриття з минулої книги, по факту нічого не змінило, і для більшості людей, вони просто подруги.
Але окрім цього всього є жахлива проблема. Лінці для навчання в ліцеї потрібні 500 злотих на місяць. Де ж їй взяти?? Адже сім'я ніколи не була заможною, а зараз ще й лишились чоловіка у сім'ї.
Отож дівчина вирішила заробляти на навчання сама.
Що ж вона не пробувала, але все рівно наступила на одні і ті ж граблі. В минулому невдала фотосесія, а зараз танці.... приватні танці..
Але саме ці всі моменти наближують нас до головної героїні, і складається враження, що це все відбувається насправді. Адже підліткам притаманно робити чимало помилок, формуючи свій життєвий шлях та досвід.

Паралельно з цим, її життя летить шкереберть. Адріан у Лондоні і їй не пише. Я дуже добре розумію головну героїню.. Як це, бути з коханим на відстані, майже не спілкуватись, хвилюватись та розуміти, що у вас щось йде не так...
На жаль, вони не змогли пройти це випробування часом та відстанню.

Прекрасна книга про підліткове життя, перші стосунки, тяжкі випробування, сімейні проблеми та ще чимало важливого.
Раджу всім дівчатам у віці 14-16 років! Читати обов'язково та й впевнена, що вам сподобається.
Я побачила і впізнала себе у багатьох ситуаціях.
Дуже цікаво спостерігати за доросліщанням Халінки та її пригодами і подоланням проблем. Книга читається надзвичайно швидко і легко.

Історія про те, що не варто впадати у відчай та лити гіркі сльози... Слід вміти опановувати себе.
На мою думку, друга частина тетралогії набагато серйозніша та реальна, ніж друга. Проте вони обидві надзвичайні, тому з радістю продовжую слідкувати за життям Халіни. Можливо вона нарешті дійде до омріяного щасливого життя?

Любовь - чувство, что наполнено горечью

Хали уже 17 лет... Она учится в желаемом частном лицее, который выбрала еще в прошлом году, на фотографа. У нее есть любимый парень, она отыскала свою сестру, помирилась с лучшей подругой. И жизнь будто бы наладилась. Будто...

Но это обманчивая картинка. На носу первый день в лицее. И такое неудачное знакомство с одноклассником. Кажется, этот Оскар очень неприятный тип, но и Линка показывает себя не с удачной стороны. Поэтому оба пришли к выводу, что "друзьями им не быть".

Это не главная проблема главной героини. Ведь, как мы знаем, жизнь у нее явно не сказка. И хоть казалось, что будет хеппи-энд и все отлично, но нет.
Отчим ушел от них. Парень уехал в Лондон, что так далеко от Варшавы. Каська тоже озабочена своей жизнью, и то невероятное открытие из прошлой книги, по факту ничего не изменило, для большинства людей, они просто подруги.
Но кроме этого всего есть ужасная проблема: Линке для обучения в лицее нужно 500 злотых в месяц. Где же ей их взять? Ведь семья никогда не была богатой, а сейчас еще и нет мужчины в семье.
Так что девушка решила зарабатывать на учебу сама.
Что ж она только не пробовала, но все равно наступала на одни и те же грабли. В прошлом неудачная фотосессия, а сейчас танцы.... приватные танцы.
Но именно эти все моменты приближают нас к главной героине, и создается впечатление, что это происходит на самом деле. Ведь подросткам характерно совершать немало ошибок, формируя свой жизненный путь и опыт.

Параллельно с этим, ее жизнь снова переворачивается с ног на голову. Адриан в Лондоне и не пишет. Я очень хорошо понимаю главную героиню. Как это быть с любимым на расстоянии, почти не общаться, волноваться и понимать, что у вас что-то идет не так...
К сожалению, они не смогли пройти это испытание временем и расстоянием.

Прекрасная книга о подростковой жизни, первые отношения, тяжелые испытания, семейные проблемы и еще немало важного.
Советую всем девушкам в возрасте 14-16 лет! Читать обязательно и уверена, что вам понравится.

Я увидела и узнала себя во многих ситуациях.
Очень интересно наблюдать за взрослением Халинки и ее приключениями и преодолением проблем. Книга читается очень быстро и легко.

История о том, что не стоит отчаиваться и лить горькие слезы... Следует уметь овладевать собой.
На мой взгляд, вторая часть тетралогии намного серьезнее и реальнее, чем вторая. Однако они обе удивительны, поэтому с радостью продолжаю следить за жизнью Халины. Может, она наконец дойдет до мечтательной счастливой жизни?

Анна і Ніна народилися в один день, але в різних родинах. З моменту, як вони «знайшли» одна одну у першому класі, вони стали нерозлучними. Єдині на двох захоплення, мрії, бажання, плани на майбутнє… Вони разом планують вступити до мистецького ліцею, але стається так, що вступає лише Ніна, Анні не вистачає зовсім трішки. З цього моменту подруги мають все менше і менше можливості бути разом, лише у вихідні. А день їхнього сімнадцятого народження для Ніни стає останнім, адже дівчина у прямому ефірі накладає на себе руки… Анна, яка в той час була у таборі і не мала зв’язку, дізнається про трагедію лише через кілька днів… Дівчина у розпачі, вона картає себе, що не була поряд, що не побачила, не зрозуміла, що щось не так. Вона не має ні підтримки, ні розуміння матері, а втрата єдиної рідної душі робить її самотньою… Дні тягнуться вервечкою, все здається неважливим… Але життя не стоїть на місці і це – головне! Нові дні, нові враження, нові вчинки, нові помилки, нове кохання і врешті віднайдення нової себе. Про життя підлітка мовою підлітка.

Твір, заснований на реальних подіях. Про це авторка каже лише у післямові. Але тема, як підліткового самогубства, так і причини, яка до нього призвела, досить актуальна для будь-якої країни. Мені здалося, що роман справді підлітковий, реальний, а не надуманий. Такий собі щоденник дорослішання. Претензія лише до розв’язки, яка скидалася на бойовик, але най буде так.

Вот уж никогда не думала что буду читать книгу польского писателя. Я не люблю детективщиков восточной Европы.Сколько бы я не брала их книги в руки, просто для ознакомительного фрагмента, даже этот небольшой кусочек не удавалось прочесть, становилось скучно.

Львов 1939 год,в то время польский город еще миг и начнется война.И на фоне этой политической обстановки происходит зверское убийство ребенка. Тело находят в нужнике(описание страшное). Расследование навязано Попельскому, который страдает эпилепсией, приступы обычно на солнечные лучи и поэтому он работает после захода солнца. Ну и дальше спойлить не буду. Скажу честно, книга неплоха, интересны даже местечковые словечки. Иногда обрывочные мысли, приходилось додумывать (чего хотел сказать то?). Однако через главу-две мысль свою заканчивал, от этого впадала в ступор. Т.е. не равномерная книга, ну что ж вот такой стиль у писателя,понятно. Возможно почитаю цикл про Бреслау.

Шестая часть истории об девочке Энн. На этом этапе жизни она так и остается девочкой для одного человека, для кого-то она является образом идеальной светской дамы, для кого-то - самой лучшей мамой, для кого-то так и осталась теплой и доброй подругой. Но больше всего в этой книге уделено внимание Энн, как маме.

Энн - мама. И не просто мама, а идеальная, понимающая мама, которая разговаривает со своими детьми, как со взрослыми, воспринимает их детские горести, как серьезную проблему, и помогает решить ее, или пересмотреть отношение к ней.  Энн любящая, заботливая. Но я лично потеряла ее, как личность здесь. Она полностью растворилась в детях. Это стало для меня достаточно прискорбно.

Дети. Шесть детей - это не шутки. Каждый со своими привычками, своим характером, своими ошибками. Но едины они в одном - они все безумно любят маму, свою семью, защищают честь и достоинство каждого из членов семьи, даже помощницы по хозяйству Сьюзен (которая воспринимается, как член семьи, нянька, повар и т.д.). Я заметила то, что автор перенесло черты личности Энн на ее детей - они находят прекрасными явления и объекты природы, умеют с ней общаться и понимать ее; они все умеют мечтать и строить свой собственный мир фантазий.

А еще... А больше особо и описать нечего. Эта часть цикла мне понравилась меньше всего. Я ее не прочла, а осилила (что удивительно, если сравнивать с предыдущей частью, которую я проглотила за 2 дня). Слишком затянуто, опять перенасыщено второстепенными героями и их историями (а я путаюсь в их именах). Мало того, дак еще и вспоминались герои из предыдущих частей - ладно если это книги с малым количеством персонажей, но когда вспоминаются малозначимые персонажи из частей, насыщенных их историями, то это уж совсем для меня было сложно.

Но этот шаг я переступила, открываю следующую часть.

Дом Мечты - у каждого он свой: у кого-то замок с башенками, у кого-то подобие Марсельского дворца, кто-то мечтает оказаться в лесной глуши у широкого окна или пылающего жарким огнем камина, кто-то - оказаться на берег простор океана. Пятая книга о прекрасной мечтательнице Энн переносит нас в Дом ее Мечты. Уютный небольшой сельский домик с прекрасными видами и чудесным садом, с калиткой в сказку, которая расположена между двух стволов деревьев. Но дом - это не только строение и земля, это еще и люди, которые вокруг него и собираются в нем, это атмосфера, которая его наполняет, это его история. В этой части истории я наслаждалась этим всем с большущим удовольствием. Книга была мной прочитана за 2 дня (а это для меня редкость).

Энн и Гилберт - верная и нежная пара, которая воссоединилась в одну дружную семью, стала примером для многих, объектом завести для некоторых, надежными друзьями для всех, кто знает Иосифа, защитой для страждущих душ.

Лесли - ее история меня тронула больше всего. Она очень меняется от страницы к странице. Она, как алая роза на рассвет, с каждым лучиком тепла расцветает все больше и дарить свою любовь в ответ на на подаренное ей тепло.

Корнелия - при знакомстве с ней, я вспомнила то имя, которым себя называла Энн в детстве (а соответственно в первой части этого цикла). И поняла - ведь мы встретили родственную душу. Она первая приняла в свой круг  общения Энн и ее семью, провела в общество долины Четырех Ветров. Благодаря ей, ми перестали быть чужаками в этом поселке.

Капитан Джим - кладезь разнообразных приключенческих историй, душа компании и просто добрейший старик, которым сердцем и душой прирос к семье Блайт. Мне было с ним комфортно и уютно, с чашечкой чая, в помещении маяка, у теплого камина, под аккомпанемент мурчания Помощника. Он был символом защиты и стабильности, ведь маяк зажигался и гас в одно и то же время до одного определенного момента. В этот момент я плакала.

И много других, которые сделали эту часть книги самой интересной и самой приятной для меня из всего цикла (но еще 3 книги впереди). Эта часть истории не перенасыщена жизненными историями и многими героями. Этой книге присутствуют все герои, которые нужны и важны. Это книга, которая читается у камина под пледом (даже если этого и нет, то фантазия автоматично их дорисовывает).

Я бы назвала эту книгу Дневником писем или сборником рассказов. Каждый раздел - это или письмо Энн к любимому Гилберту или новый рассказ о ярком приключении героини. Эта часть мне понравилась меньше, но заинтриговала к прочтению следующей истории Энн.

Новые герои. Так как Энн сменила на время место жительства, то нас соответственно ожидает знакомство с новыми героями. Их здесь очень много. Некоторые задерживаются на несколько эпизодов, некоторые пропадают навсегда после одного раздела. Но в компании немногих из них мы прошагаем все страницы книги.

Директорство. Энн знакомит нас со своей новой должностью, но как-то я не очень поняла, чем же эта должность отличается от учительской.

Судьбы сложные и простые, трагические и удачные. Здесь много историй о разных жизнях. Но мне не очень понравилось, что некоторые истории раскрыты очень детально, а некоторые опсаны очень скормканно.

Наша любимица взрослеет, становится мудрее. Уже меньше этого наивного пустого щебетания. Ее мысли уже более осознанны, а поведение более ответственное.

Путь любви. Энн ступает на тропу влюбленности уже в жизни, а не в своих фантазиях. Здесь ее подстерегают две дороги. Она пребывает на распутье. Только в конце книги она выбирает одну из них, истинную. Но не факт, что эта тропа окажется такой гладкой, как мечтает героиня.

Подружки - новые герои, а особенно героини книги встречают читателя на страницах этой части истории. Энн объединяет единомышленников. Большинство из них такие же девчонки - "говорушки", как и Энн.

Учеба - не очень много можна из книги узнать об учебе, но все же складывается впечатление, что структура учебного года того времени была такая же, как и сейчас. Лишь только отличие - затягивалась на месяц лета.

Эта часть мне понравилась значительно больше, чем предыдущая. И уже мной прочитана следующая часть повествования. Свои впечатления я напишу в рецензии к книге  Люси Мод Монтгомери - Енн із Зелених Дахів. Книга 4. Енн із Шелестких Тополь

Когда я начинала читать эту серию книг, то меня уверяли, что эта история подобна к "Полианне". Так вот сейчас я могу сказать, что это и так, и нет. То, что эта книга душевная, расслабляющая, не имеющая острых углов (а вернее они сглаживаются очень быстро и просто), так это точно.  Серия об Энн состоит из восьми книг, это вторая.

Энн взрослеет и это видно даже по сюжету. Во первых она проявляет себя более ответственно, ее поведение становится уже не таким импульсивным.

Энн остается такой же в стране ее мечтаний, среди природы и цветов. Она изобретательна и креативна. Ее инициативы становятся трендом среди молодежи. Она - лидер. Но при этом Энн остается честной и демократичной. Это мотивирует к действиям, стимулирует желание поменять то, что не утраивает.

Могу с уверенностью сказать, что советую книгу тем, кто ищет аналог "Полианны", но при этом не ищите "Полианну" в Энн, так как она совсем другая. Эта книга заставит обратить внимание на окружающий мир - мир людей, мир природы. Чтобы понять Энн - в эту книгу нужно погрузиться, стать Энн.

Несподівано ця дитяча книга з чуднОю обкладинкою виявилася дуже цікавою і різноплановою.

Мені неймовірно сподобалася перша частина історії, адже авторка пише про зіткнення світу людей і світу ельфів так, що не посміхнутися просто неможливо. Ця частина тексту блискуча, зворушлива, дуже весела.

Натомість друга частина про самотність і вона просто просякнута мінорним настроєм. Зате тут є справжня дружба, кохання і мільйон перепон на шляху до щастя.

Попри мою нелюбов до драконів, попри загальну "фентезійність" історії, мені дуже сподобалося.

По-доброму заздрю своїм італійським колегам - учителям літератури, які вивчають цю повість зі своїми школярами.

Для тех, кто читает на русском

Неожиданно эта детская книга с немного странной обложкой оказалась очень интересной и разноплановой.

Мне невероятно понравилась первая часть истории, ведь автор пишет о столкновении мира людей и мира эльфов так, что не улыбнуться просто невозможно. Эта часть текста блестящая, трогательная, очень веселая.

Зато вторая часть об одиночестве, и она просто пропитана минорным настроением. Вместе с тем здесь есть настоящая дружба, любовь и миллион преград на пути к счастью.

Несмотря на мою нелюбовь к драконам, несмотря на общую "фентезийнисть" истории, мне очень понравилось.

По-доброму завидую своим итальянским коллегам - учителям литературы, которые изучают эту повесть со своими школьниками.